Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити спершу до учнів Своїх: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2: Нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, чого б не дізналися.
3: Тому те, що ви сказали в пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в будинках, те буде проголошене на покрівлях.
4: Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть;
5: але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після вбивства вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся.
6: Чи не п'ять малих птахів продаються за два ассарія? і жоден з них не забутий Богом.
7: А у вас і волосся на голові все пораховане. Отже, не бійтесь; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
8: Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає його перед Ангелами Божими;
9: а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.
10: І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто скаже хулу на Святого Духа, тому не проститься.
11: Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати, або що говорити,
12: бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13: Хтось з народу сказав Йому: Учителю! скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною.
14: Він же сказав чоловікові тому: хто поставив Мене судити чи ділити вас?
15: При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16: І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива;
17: і міркував він в собі: що мені робити? нема куди мені зібрати плодів моїх.
18: І сказав: ось що зроблю: зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє,
19: і скажу душі моїй: душа! багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20: Але Бог сказав йому: нерозумний! цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти заготовив?
21: Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22: Сказав учням Своїм: тому кажу вам, – не піклуйтесь для душі вашої, що вам їсти, ні для тіла,– в що вдягнутися:
23: душа більша за їжу, і тіло – за одежу.
24: Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них нема ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів?
25: І хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
26: Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого ж піклуєтесь про інше?
27: Погляньте на лілії, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть; але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.
28: Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29: Отже, не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не турбуйтесь,
30: бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, що ви маєте потребу в тому;
31: перш над усе шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32: Не бійся, мале стадо! бо Отець ваш благоволив дати вам Царство.
33: Продавайте майно ваше і давайте милостиню. Приготуйте собі гаманці, що не старіють, і скарби, що не зменшуються на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не точить,
34: бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35: Хай будуть чресла ваші підперезані і світильники засвічені.
36: І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
37: Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде їх пильнуючими; істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх, та, підходячи, служитиме їм.
38: І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
39: Ви знаєте, що коли б знав господар дому, о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
40: Будьте ж і ви готові, бо в який час не сподіваєтесь, прийде Син Людський.
41: Тоді сказав Йому Петро: Господи! чи до нас притчу цю говориш, чи до всіх?
42: Господь же сказав: хто вірний і мудрий домоправитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
43: Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
44: Істинно кажу вам: над усім добром своїм поставить його.
45: Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та напиватись,–
46: то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не знає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47: Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий, і не робив за волею його, буде багато битий;
48: а той, хто не знав і зробив те, за що треба карати, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато доручено, з того більше й запитається.
49: Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
50: Хрещенням маю Я хреститися; і як Я тужу, поки це здійсниться!
51: Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення;
52: бо віднині п'ятеро в одному домі почнуть розділятися, троє проти двох, і двоє проти трьох:
53: батько стане проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, і дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.
54: Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так;
55: і коли віє південний вітер, говорите: спека буде; і буває.
56: Лицеміри! лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57: Чому ж ви і по собі не судите, що має бути?
58: Коли ти йдеш з суперником своїм до правителя, то дорогою подбай визволитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя не віддав тебе катові, а кат не кинув би тебе в темницю.
59: Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси і останнього мідяка.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2: І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
3: Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4: і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
5: Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6: і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7: Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8: І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
9: Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
10: Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
11: і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12: І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
13: Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14: І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15: і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16: Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17: І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
18: бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19: І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
20: Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21: І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
22: Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
23: І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
24: Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25: Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
26: а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
27: Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28: Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29: і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30: щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31: Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
32: але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33: Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
34: Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
35: І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
36: Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
37: бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
38: Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
39: І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
40: Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41: І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42: говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43: З'явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
44: І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
45: Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
46: і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
47: Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48: Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49: Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50: І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
51: Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52: Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
53: Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54: Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
55: Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
56: Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57: Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
58: Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
59: Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60: Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61: Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
62: І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63: Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
64: і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
65: І багато іншої хули говорили проти Нього.
66: А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
67: і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
68: коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69: Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70: І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
71: Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.