Від Луки святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Коли в одному місці Він молився і перестав, один з учнів Його сказав Йому: Господи! навчи нас молитися, як і Іоанн навчив учнів своїх.
2: Він сказав їм: коли молитесь, кажіть: Отче наш, Ти, що є на небесах! хай святиться ім'я Твоє; хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя і на землі, як на небі;
3: хліб наш насущний подавай нам щоденно;
4: і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо всякому боржнику нашому; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5: І сказав їм: припустимо, що хтонебудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! позич мені три хлібини,
6: бо друг мій зайшов до мене з дороги, і мені нічого дати йому;
7: а той зсередини скаже йому у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8: Якщо, кажу вам, він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки просить.
9: І Я скажу вам: просіть, і дано буде вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10: бо кожний, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять.
11: Який з вас батько, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? або коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12: або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13: Отже, якщо ви, будучи лихими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14: Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий став говорити; і народ здивувався.
15: Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою веєльзевула, князя бісівського.
16: А інші, спокушаючи, вимагали від Нього знамення з неба.
17: Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє, і дім, який розділиться сам в собі, упаде;
18: якщо ж сатана сам в собі розділився, то як встоїть його царство? А ви говорите, що Я силою веєльзевула виганяю бісів;
19: і якщо Я силою веєльзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20: Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то значить прийшло до вас Царство Боже.
21: Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22: коли ж сильніший за нього нападе на нього і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою розділить.
23: Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
24: Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою і, не знаходячи, каже: повернусь до дому свого, звідки вийшов;
25: і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним;
26: тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших, ніж сам, і, увійшовши, живуть там,– і буває для людини тієї останнє гірше першого.
27: Коли ж Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28: А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29: Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий, він знамення шукає, і знамення не буде дано йому, крім знамення Іони пророка;
30: бо як Іона був знаменням ніневітянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31: Цариця південна встане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі приходила послухати мудрість Соломонову; а ось, тут більше від Соломона.
32: Ніневітяни встануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись від проповіді Іониної, і ось, тут більше від Іони.
33: Ніхто, засвітивши свічку, не ставить її в закритому місці чи під посудиною, а на підсвічнику, щоб усі, що входять, бачили світло.
34: Світильник для тіла є око; отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле; а якщо воно буде лукаве, то і тіло твоє буде темне.
35: Отож дивись: світло, що в тобі, чи не є темрява?
36: Якщо ж тіло твоє все світле і не має жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлював тебе.
37: Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38: Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не помив рук перед обідом.
39: Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чаші і блюда, а нутро ваше сповнене грабування та лукавства.
40: Нерозумні! чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41: Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42: Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м'яти, рути і всяких овочів, а не дбаєте про суд і любов Божу: це треба робити, і того не залишати.
43: Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на народних зібраннях.
44: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви – як ті невідомі гроби, над якими люди ходять і не знають того.
45: На це хтось із законників сказав Йому: Учителю! говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46: Але Він сказав: і вам, законникам, горе, що обтяжуєте людей тягарями непосильними, а самі жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47: Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48: цим ви свідчите про діла батьків ваших і погоджуєтеся з ними, бо вони повбивали пророків, а ви будуєте їм гробниці.
49: Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і Апостолів, і одних уб'ють, а інших виженуть;
50: хай запитається з роду цього за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51: від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, запитається з роду цього.
52: Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, перешкодили.
53: Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже сердитись і приступати до Нього, вимагаючи від Нього відповіді на багато що,
54: підкопуючись під Нього, і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,
2: і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,
3: і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.
4: Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:
5: вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;
6: а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;
7: а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;
8: інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
9: Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?
10: Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.
11: Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;
12: а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;
13: а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;
14: а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;
15: а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!
16: Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17: Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18: Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19: Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20: І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21: Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22: Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23: Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24: І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.
25: Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?
26: І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.
27: Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.
28: Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!
29: Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в'язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.
30: Іісус запитав його: як твоє ім'я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.
31: І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32: Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.
33: Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.
34: Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.
35: І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.
36: А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37: І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.
38: Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:
39: вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.
40: Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41: І ось, прийшов чоловік на ім'я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,
42: бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.
43: І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно, ні в жодного не змогла вилікуватися,
44: підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.
45: І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46: Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.
47: Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.
48: Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.
49: Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.
50: Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.
51: Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.
52: Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.
53: І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54: Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.
55: І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.
56: І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.