Біблія українською мовою

Книга Плач Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
2: Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
3: Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
4: виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
5: огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
6: посадив мене у темне місце, як давно померлих;
7: оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
8: і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
9: камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
10: Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
11: викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
12: натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
13: послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
14: Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
15: Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
16: Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
17: І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
18: і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
19: Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
20: Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
21: Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
22: з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
23: Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
24: Господь частина моя,— говорить душа моя,— отже, буду надіятися на Нього.
25: Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
26: Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
27: Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
28: сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
29: вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
30: підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
31: бо не навік залишає Господь.
32: Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
33: Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
34: Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
35: коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
36: коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
37: Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
38: Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
39: Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
40: Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
41: Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
42: ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
43: Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
44: Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
45: сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
46: Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
47: Жах і яма, спустошення і руйнування— доля наша.
48: Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
49: Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
50: доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
51: Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
52: Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
53: скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
54: Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
55: Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
56: Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
57: Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
58: Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
59: Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
60: Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
61: Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
62: слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
63: Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них— пісня.
64: Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
65: пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
66: переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
1: Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
2: Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
3: Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
4: виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
5: огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
6: посадив мене у темне місце, як давно померлих;
7: оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
8: і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
9: камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
10: Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
11: викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
12: натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
13: послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
14: Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
15: Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
16: Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
17: І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
18: і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
19: Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
20: Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
21: Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
22: з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
23: Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
24: Господь частина моя,— говорить душа моя,— отже, буду надіятися на Нього.
25: Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
26: Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
27: Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
28: сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
29: вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
30: підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
31: бо не навік залишає Господь.
32: Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
33: Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
34: Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
35: коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
36: коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
37: Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
38: Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
39: Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
40: Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
41: Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
42: ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
43: Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
44: Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
45: сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
46: Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
47: Жах і яма, спустошення і руйнування— доля наша.
48: Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
49: Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
50: доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
51: Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
52: Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
53: скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
54: Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
55: Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
56: Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
57: Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
58: Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
59: Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
60: Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
61: Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
62: слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
63: Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них— пісня.
64: Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
65: пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
66: переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.