Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: А Йов відповів та й сказав:
2: Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?
3: Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...
4: Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
5: Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
6: Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
7: Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
8: Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
9: Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
10: Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...
11: Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...
12: Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
13: Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
14: що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
15: я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
16: Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
17: Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...
18: Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
19: Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
20: Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...
21: Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...
22: Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...
23: Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...
24: У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?
25: А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
26: проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...
27: Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
28: то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...
29: Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
30: Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
31: то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...
32: Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
33: поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...
34: Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
35: тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
2: Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
3: Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
4: Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5: Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
6: Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
7: бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8: А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9: Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10: бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11: щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12: Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13: Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
14: вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
15: І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
16: і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17: Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18: Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
19: В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
20: Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
21: Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
22: З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
23: Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
24: І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
25: І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
26: І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
27: Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 36
1: І далі Елігу казав:
2: Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
3: Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
4: Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.
5: Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.
6: Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7: Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.
8: А як тільки вони ланцюгами пов'язані, і тримаються в путах біди,
9: то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10: Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.
11: Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.
12: Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.
13: А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14: У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.
15: Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.
16: Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.
17: Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.
18: Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.
19: Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?
20: Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.
21: Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.
22: Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?
23: Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?
24: Пам'ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25: що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.
26: Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!
27: Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,
28: що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.
29: Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?
30: Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,
31: бо ними Він судить народи, багато поживи дає.
32: Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.
33: Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.