Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 41
1: Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
2: Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
3: Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
4: Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
5: Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
6: Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
7: Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.
8: Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
9: Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
10: Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
11: Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
12: Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
13: Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
14: Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
15: М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
16: Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
17: Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
18: Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
19: За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
20: Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
21: Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
22: Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
23: Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
24: Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
25: Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
26: він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!