Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: Після цього пішов Іісус на той бік Тиверіадського моря в Галілеї.
2: За Ним йшло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3: Іісус зійшов на гору і сидів там з учнями Своїми.
4: Наближалася ж Пасха, іудейське свято.
5: Іісус, звівши очі й побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6: Говорив же це, випробовуючи його; бо Сам знав, що хотів зробити.
7: Филип відповів Йому: їм на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
8: Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому:
9: тут у одного юнака є п'ять хлібів ячмінних і дві риби; але що то на таку кількість?
10: Іісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отож сіло людей близько п'яти тисяч.
11: Іісус, взявши хліби і воздавши подяку, роздав учням, а учні – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
12: І коли наситились, то сказав учням Своїм: зберіть куски, що залишились, щоб нічого не пропало.
13: І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків кусками від п'яти ячмінних хлібів, що залишились у тих, котрі їли.
14: Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Іісус, сказали: це воістину Той Пророк, Котрий має прийти у світ.
15: Іісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16: Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря
17: і, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Іісус не приходив до них.
18: Дув сильний вітер і море хвилювалось.
19: Пропливши стадій близько двадцяти п'яти чи тридцяти, вони побачили Іісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20: Але Він сказав їм: це Я; не бійтесь.
21: Вони хотіли взяти Його в човен; і відразу човен пристав до берега, куди пливли.
22: Другого дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли учні Його, і що Іісус не входив у човен з учнями Своїми, а відпливли одні учні Його.
23: Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб з благословіння Господнього.
24: Отже, коли народ побачив, що тут нема Іісуса, ні учнів Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Іісуса.
25: І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Равві! коли Ти прийшов сюди?
26: Іісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27: Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на Ньому поклав печать Свою Отець, Бог.
28: Вони сказали Йому: що нам робити, щоб творити діла Божі?
29: Іісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже: щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.
30: На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти сотвориш, щоб ми побачили і повірили Тобі? що Ти робиш?
31: Батьки наші їли манну в пустині, як написано: хліб з неба дав їм їсти (Пс. 77,29).
32: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
33: Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
34: На це сказали Йому: Господи! завжди давай нам такий хліб.
35: Іісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
36: Але Я вам сказав, що ви і бачили Мене, і не віруєте.
37: Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
38: бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Котрий послав Мене.
39: Воля ж Отця, Котрий послав Мене, є та, щоб із того, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40: Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41: Нарікали на Нього іудеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
42: І говорили: чи не Іісус це, син Йосифа, батька і Матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43: Іісус сказав їм у відповідь: не нарікайте між собою.
44: Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не покличе його; і Я воскрешу його в останній день.
45: У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув від Отця і навчився, приходить до Мене (Іс. 54,13).
46: Це не те, щоб хто бачив Отця, крім Того, Хто від Бога; Він бачив Отця.
47: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
48: Я є хліб життя.
49: Батьки ваші їли манну в пустині й померли;
50: хліб, який сходить з небес, є такий, що, хто його їсть, той не помре.
51: Я хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
52: Тоді іудеї почали сперечатись між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
53: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі.
54: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
55: Бо Плоть Моя істинно є їжа, і Кров Моя істинно є пиття.
56: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров в Мені перебуває, і Я в ньому.
57: Як послав Мене живий Отець, і Я живу Отцем, так і той, хто їсть Мене, житиме Мною.
58: Цей-то є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
59: Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
60: Багато хто з учнів Його, слухаючи те, говорили: які дивні слова! хто може це слухати?
61: Але Іісус, знаючи Сам у Собі, що учні Його нарікають на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
62: А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніше?
63: Дух животворить; плоть аніскільки не допомагає. Слова, які Я говорю вам, є дух і життя.
64: Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Іісус знав спочатку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65: І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66: Відтоді багато з учнів Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67: Тоді Іісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68: Симон Петро відповів Йому: Господи! до кого нам йти? Ти маєш слова життя вічного:
69: і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70: Іісус відповів їм: чи не дванадцятьох вас вибрав Я? але один з вас диявол.
71: Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо цей мав зрадити Його, будучи одним з дванадцятьох.
1: Після цього пішов Іісус на той бік Тиверіадського моря в Галілеї.
2: За Ним йшло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3: Іісус зійшов на гору і сидів там з учнями Своїми.
4: Наближалася ж Пасха, іудейське свято.
5: Іісус, звівши очі й побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6: Говорив же це, випробовуючи його; бо Сам знав, що хотів зробити.
7: Филип відповів Йому: їм на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
8: Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому:
9: тут у одного юнака є п'ять хлібів ячмінних і дві риби; але що то на таку кількість?
10: Іісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отож сіло людей близько п'яти тисяч.
11: Іісус, взявши хліби і воздавши подяку, роздав учням, а учні – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
12: І коли наситились, то сказав учням Своїм: зберіть куски, що залишились, щоб нічого не пропало.
13: І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків кусками від п'яти ячмінних хлібів, що залишились у тих, котрі їли.
14: Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Іісус, сказали: це воістину Той Пророк, Котрий має прийти у світ.
15: Іісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16: Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря
17: і, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Іісус не приходив до них.
18: Дув сильний вітер і море хвилювалось.
19: Пропливши стадій близько двадцяти п'яти чи тридцяти, вони побачили Іісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20: Але Він сказав їм: це Я; не бійтесь.
21: Вони хотіли взяти Його в човен; і відразу човен пристав до берега, куди пливли.
22: Другого дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли учні Його, і що Іісус не входив у човен з учнями Своїми, а відпливли одні учні Його.
23: Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб з благословіння Господнього.
24: Отже, коли народ побачив, що тут нема Іісуса, ні учнів Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Іісуса.
25: І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Равві! коли Ти прийшов сюди?
26: Іісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27: Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на Ньому поклав печать Свою Отець, Бог.
28: Вони сказали Йому: що нам робити, щоб творити діла Божі?
29: Іісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже: щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.
30: На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти сотвориш, щоб ми побачили і повірили Тобі? що Ти робиш?
31: Батьки наші їли манну в пустині, як написано: хліб з неба дав їм їсти (Пс. 77,29).
32: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
33: Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
34: На це сказали Йому: Господи! завжди давай нам такий хліб.
35: Іісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
36: Але Я вам сказав, що ви і бачили Мене, і не віруєте.
37: Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
38: бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Котрий послав Мене.
39: Воля ж Отця, Котрий послав Мене, є та, щоб із того, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40: Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41: Нарікали на Нього іудеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
42: І говорили: чи не Іісус це, син Йосифа, батька і Матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43: Іісус сказав їм у відповідь: не нарікайте між собою.
44: Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не покличе його; і Я воскрешу його в останній день.
45: У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув від Отця і навчився, приходить до Мене (Іс. 54,13).
46: Це не те, щоб хто бачив Отця, крім Того, Хто від Бога; Він бачив Отця.
47: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
48: Я є хліб життя.
49: Батьки ваші їли манну в пустині й померли;
50: хліб, який сходить з небес, є такий, що, хто його їсть, той не помре.
51: Я хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
52: Тоді іудеї почали сперечатись між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
53: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі.
54: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
55: Бо Плоть Моя істинно є їжа, і Кров Моя істинно є пиття.
56: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров в Мені перебуває, і Я в ньому.
57: Як послав Мене живий Отець, і Я живу Отцем, так і той, хто їсть Мене, житиме Мною.
58: Цей-то є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
59: Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
60: Багато хто з учнів Його, слухаючи те, говорили: які дивні слова! хто може це слухати?
61: Але Іісус, знаючи Сам у Собі, що учні Його нарікають на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
62: А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніше?
63: Дух животворить; плоть аніскільки не допомагає. Слова, які Я говорю вам, є дух і життя.
64: Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Іісус знав спочатку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65: І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66: Відтоді багато з учнів Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67: Тоді Іісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68: Симон Петро відповів Йому: Господи! до кого нам йти? Ти маєш слова життя вічного:
69: і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70: Іісус відповів їм: чи не дванадцятьох вас вибрав Я? але один з вас диявол.
71: Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо цей мав зрадити Його, будучи одним з дванадцятьох.
1: Після цього пішов Іісус на той бік Тиверіадського моря в Галілеї.
2: За Ним йшло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3: Іісус зійшов на гору і сидів там з учнями Своїми.
4: Наближалася ж Пасха, іудейське свято.
5: Іісус, звівши очі й побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6: Говорив же це, випробовуючи його; бо Сам знав, що хотів зробити.
7: Филип відповів Йому: їм на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
8: Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому:
9: тут у одного юнака є п'ять хлібів ячмінних і дві риби; але що то на таку кількість?
10: Іісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отож сіло людей близько п'яти тисяч.
11: Іісус, взявши хліби і воздавши подяку, роздав учням, а учні – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
12: І коли наситились, то сказав учням Своїм: зберіть куски, що залишились, щоб нічого не пропало.
13: І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків кусками від п'яти ячмінних хлібів, що залишились у тих, котрі їли.
14: Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Іісус, сказали: це воістину Той Пророк, Котрий має прийти у світ.
15: Іісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16: Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря
17: і, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Іісус не приходив до них.
18: Дув сильний вітер і море хвилювалось.
19: Пропливши стадій близько двадцяти п'яти чи тридцяти, вони побачили Іісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20: Але Він сказав їм: це Я; не бійтесь.
21: Вони хотіли взяти Його в човен; і відразу човен пристав до берега, куди пливли.
22: Другого дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли учні Його, і що Іісус не входив у човен з учнями Своїми, а відпливли одні учні Його.
23: Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб з благословіння Господнього.
24: Отже, коли народ побачив, що тут нема Іісуса, ні учнів Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Іісуса.
25: І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Равві! коли Ти прийшов сюди?
26: Іісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27: Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на Ньому поклав печать Свою Отець, Бог.
28: Вони сказали Йому: що нам робити, щоб творити діла Божі?
29: Іісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже: щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.
30: На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти сотвориш, щоб ми побачили і повірили Тобі? що Ти робиш?
31: Батьки наші їли манну в пустині, як написано: хліб з неба дав їм їсти (Пс. 77,29).
32: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
33: Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
34: На це сказали Йому: Господи! завжди давай нам такий хліб.
35: Іісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
36: Але Я вам сказав, що ви і бачили Мене, і не віруєте.
37: Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
38: бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Котрий послав Мене.
39: Воля ж Отця, Котрий послав Мене, є та, щоб із того, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40: Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41: Нарікали на Нього іудеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
42: І говорили: чи не Іісус це, син Йосифа, батька і Матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43: Іісус сказав їм у відповідь: не нарікайте між собою.
44: Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не покличе його; і Я воскрешу його в останній день.
45: У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув від Отця і навчився, приходить до Мене (Іс. 54,13).
46: Це не те, щоб хто бачив Отця, крім Того, Хто від Бога; Він бачив Отця.
47: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
48: Я є хліб життя.
49: Батьки ваші їли манну в пустині й померли;
50: хліб, який сходить з небес, є такий, що, хто його їсть, той не помре.
51: Я хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
52: Тоді іудеї почали сперечатись між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
53: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі.
54: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
55: Бо Плоть Моя істинно є їжа, і Кров Моя істинно є пиття.
56: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров в Мені перебуває, і Я в ньому.
57: Як послав Мене живий Отець, і Я живу Отцем, так і той, хто їсть Мене, житиме Мною.
58: Цей-то є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
59: Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
60: Багато хто з учнів Його, слухаючи те, говорили: які дивні слова! хто може це слухати?
61: Але Іісус, знаючи Сам у Собі, що учні Його нарікають на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
62: А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніше?
63: Дух животворить; плоть аніскільки не допомагає. Слова, які Я говорю вам, є дух і життя.
64: Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Іісус знав спочатку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65: І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66: Відтоді багато з учнів Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67: Тоді Іісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68: Симон Петро відповів Йому: Господи! до кого нам йти? Ти маєш слова життя вічного:
69: і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70: Іісус відповів їм: чи не дванадцятьох вас вибрав Я? але один з вас диявол.
71: Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо цей мав зрадити Його, будучи одним з дванадцятьох.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 11
1: Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
2: Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3: Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
4: Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5: Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6: Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7: Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
8: Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?
9: Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10: а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.
11: Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12: Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.
13: Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14: Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15: і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16: Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.
17: Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18: Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п'ятнадцять.
19: І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20: Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21: Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22: Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23: Іісус говорить їй: воскресне брат твій.
24: Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.
25: Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.
26: І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27: Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.
28: Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.
29: Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
30: Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31: Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32: Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33: Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.
34: І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.
35: Іісус просльозився.
36: Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37: А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?
38: Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39: Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.
40: Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41: І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42: Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43: Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.
44: І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв'язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв'яжіть його, хай іде.
45: Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.
46: А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.
47: Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48: Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.
49: Один же з них, на ім'я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50: і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51: Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,
52: і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53: З того дня змовились убити Його.
54: І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.
55: Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56: Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?
57: А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 12
1: За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2: Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3: Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
4: Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5: а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6: Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7: Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
8: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9: Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10: Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,
11: бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.
12: Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,
13: взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!
14: Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).
16: Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17: Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18: Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19: Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.
20: Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;
21: вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.
22: Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.
23: Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24: Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25: Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26: Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27: Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.
28: Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.
29: Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.
30: Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31: Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32: І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33: Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34: Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?
35: Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36: Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.
37: Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,
38: щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! Хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).
39: Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:
40: засліпив цей народ очі свої, окам'янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).
41: Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42: Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,
43: бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44: Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45: І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46: Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47: І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48: Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.
49: Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.
50: І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.
← попередній розділнаступний розділ →