Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
2: В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п'ять критих ходів.
3: У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4: бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5: Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6: Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7: Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8: Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9: І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
10: Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
11: Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12: Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13: А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
14: Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
15: Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
16: І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17: Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
18: Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19: На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
20: Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
21: Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22: Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23: щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24: Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25: Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26: Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27: І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28: Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29: і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
30: Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
31: Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32: Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33: Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34: А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35: Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36: Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37: І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38: і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
39: Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40: Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41: Не приймаю слави від людей,
42: але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
43: Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44: Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45: Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
46: Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47: Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?

наступний розділ →

Розділ 1
1: Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2: Воно було споконвіку у Бога.
3: Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось.
4: У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
5: І світло в темряві світить, і темрява не огорнула Його.
6: Був чоловік, посланий від Бога; ім'я йому Іоанн.
7: Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
8: Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
9: Було Світло істинне, Яке просвічує кожну людину, яка приходить у світ.
10: У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав.
11: До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.
12: А тим, котрі прийняли Його, віруючим в ім'я Його, дав силу дітьми Божими бути,
13: які не від крові, не від хотіння плоті, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
14: І Слово стало плоттю, і перебувало з нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.
15: Іоанн свідчить про Нього і голосно каже: Цей був Той, про Кого я говорив: Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.
16: І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,
17: бо закон даний через Мойсея; а благодать і істина сталися через Іісуса Христа.
18: Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, Він явив.
19: І ось свідчення Іоанна, коли іудеї послали з Ієрусалима священників і левітів спитати його: хто ти?
20: Він оголосив, і не відрікся, і оголосив, що я не Христос.
21: І спитали його: то що ж? ти Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
22: Тоді сказали йому: хто ж ти? щоб нам відповідь дати тим, хто послав нас; що ти скажеш про самого себе?
23: Він сказав: я глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, як сказав Ісаія пророк (Іс. 40,3).
24: А посланці були з фарисеїв;
25: і вони запитали його: що ж ти хрестиш, якщо ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?
26: Іоанн сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Котрого ви не знаєте.
27: Він-то Грядущий за мною, але Котрий став попереду мене. Я недостойний розв'язати ремінь взуття Його.
28: Це сталося у Віфаварі по той бік Іордана, де хрестив Іоанн.
29: Другого дня бачить Іоанн Іісуса, Котрий ішов до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу.
30: Це Той, про Котрого я сказав: за мною йде Муж, Який став попереду мене, бо Він був раніш від мене.
31: Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явлений був Ізраїлеві.
32: І свідчив Іоанн, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
33: Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
34: І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35: Другого дня знову стояв Іоанн та двоє з його учнів.
36: І, побачивши Іісуса, Котрий ішов, сказав: ось Агнець Божий.
37: Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Іісусом.
38: Іісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: що ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві! (що означає: учитель), де Ти живеш?
39: Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день. А було близько десятої години.
40: Один з тих двох, які чули від Іоанна про Іісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
41: Він перший знаходить свого брата Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос;
42: і привів його до Іісуса. Іісус же, поглянувши на нього, сказав: ти – Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь (Петро).
43: На другий день Іісус захотів йти до Галілеї, і знаходить Филипа і каже йому: йди за Мною.
44: Филип же був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45: Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Котрого писали Мойсей у законі і пророки, Іісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46: Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарету? Филип говорить йому: піди і подивись.
47: Іісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
48: Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Іісус відповів йому: перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
49: Нафанаїл відповів Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.
50: Іісус сказав йому у відповідь: ти віриш, тому що Я тобі сказав: Я бачив тебе під смоковницею; побачиш більше цього.
51: І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і Ангелів Божих, які піднімаються і спускаються до Сина Людського.