Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Коли ж Іісус довідався про почуте фарисеями, що Він більше збирає учнів і хрестить, ніж Іоанн,–
2: хоч Іісус Сам не хрестив, а учні Його,–
3: то залишив Іудею і знов пішов до Галілеї.
4: Належало ж Йому проходити через Самарію.
5: Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сіхар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
6: Там був колодязь Якова. Іісус, втомившись з дороги, сів біля колодязя. Було близько шостої години.
7: Приходить жінка з Самарії набрати води. Іісус говорить їй: дай Мені напитися.
8: Бо учні Його пішли до міста, щоб купити їжі.
9: Жінка самарянка каже Йому: як ти, будучи іудеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже іудеї не спілкуються з самарянами.
10: Іісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитись, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.
11: Говорить Йому жінка: господарю! тобі і зачерпнути нічим, а колодязь глибокий; звідки ж ти маєш воду живу?
12: Невже ти більший за батька нашого Якова, котрий дав нам колодязь цей, і сам з нього пив, і діти його, і худоба його?
13: Іісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п'є цю воду, знову захоче пити,
14: а хто питиме воду, яку Я дам йому, той не захоче пити повік; але вода, яку Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15: Говорить Йому жінка: господарю! дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.
16: Іісус говорить їй: іди, поклич чоловіка свого і приходь сюди.
17: Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Іісус: правду ти сказала, що чоловіка не маєш,
18: бо п'ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти справедливо сказала.
19: Жінка говорить Йому: Господи! бачу, що Ти пророк.
20: Батьки наші поклонялись на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Ієрусалимі.
21: Іісус говорить їй: повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві і не на цій горі, і не в Ієрусалимі.
22: Ви не знаєте, чому кланяєтесь, а ми знаємо, чому кланяємось, бо спасіння від іудеїв.
23: Але прийде час і прийшов уже, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві в дусі і істині, бо таких поклонників Отець шукає Собі.
24: Бог є дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися в дусі і істині.
25: Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.
26: Іісус сказав їй: це Я, Котрий говорю з тобою.
27: В цей час прийшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? або: про що говориш з нею?
28: Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:
29: ідіть, побачите Чоловіка, Котрий сказав мені все, що я зробила; чи не Він Христос?
30: Вони вийшли з міста і пішли до Нього.
31: Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві! їж.
32: Він же сказав їм: у Мене є їжа, якої ви не знаєте.
33: Тому учні говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?
34: Іісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.
35: Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони побіліли і готові до жнив.
36: Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сіяч і жнець разом раділи,
37: бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.
38: Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.
39: І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка свідчила, що Він сказав їй все, що вона зробила.
40: І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41: І ще більше увірувало в Нього за Його словом.
42: А жінці тій говорили: вже не за твоїми словами віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.
43: Як минуло ж два дні Він вийшов звідти і пішов до Галілеї,
44: бо Сам Іісус свідчив, що пророк не має честі у cвоїй вітчизні.
45: Коли Він прийшов до Галілеї, то галілеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Ієрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.
46: Отож Іісус знову прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду на вино. В Капернаумі був царедворець, у якого син був хворий.
47: Він, почувши, що Іісус прийшов з Іудеї в Галілею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.
48: Іісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.
49: Царедворець говорить Йому: Господи! прийди, поки не вмер син мій.
50: Іісус каже йому: іди, син твій здоровий. Він повірив слову, що сказав йому Іісус, і пішов.
51: На дорозі зустріли його слуги його і сказали: син твій здоровий.
52: Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
53: З цього батько дізнався, що це був той час, коли Іісус сказав йому: син твій здоровий, і увірував сам і весь дім його.
54: Це вже друге чудо сотворив Іісус, повернувшись з Іудеї в Галілею.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Після цього пішов Іісус на той бік Тиверіадського моря в Галілеї.
2: За Ним йшло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3: Іісус зійшов на гору і сидів там з учнями Своїми.
4: Наближалася ж Пасха, іудейське свято.
5: Іісус, звівши очі й побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6: Говорив же це, випробовуючи його; бо Сам знав, що хотів зробити.
7: Филип відповів Йому: їм на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
8: Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому:
9: тут у одного юнака є п'ять хлібів ячмінних і дві риби; але що то на таку кількість?
10: Іісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отож сіло людей близько п'яти тисяч.
11: Іісус, взявши хліби і воздавши подяку, роздав учням, а учні – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
12: І коли наситились, то сказав учням Своїм: зберіть куски, що залишились, щоб нічого не пропало.
13: І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків кусками від п'яти ячмінних хлібів, що залишились у тих, котрі їли.
14: Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Іісус, сказали: це воістину Той Пророк, Котрий має прийти у світ.
15: Іісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16: Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря
17: і, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Іісус не приходив до них.
18: Дув сильний вітер і море хвилювалось.
19: Пропливши стадій близько двадцяти п'яти чи тридцяти, вони побачили Іісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20: Але Він сказав їм: це Я; не бійтесь.
21: Вони хотіли взяти Його в човен; і відразу човен пристав до берега, куди пливли.
22: Другого дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли учні Його, і що Іісус не входив у човен з учнями Своїми, а відпливли одні учні Його.
23: Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб з благословіння Господнього.
24: Отже, коли народ побачив, що тут нема Іісуса, ні учнів Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Іісуса.
25: І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Равві! коли Ти прийшов сюди?
26: Іісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27: Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на Ньому поклав печать Свою Отець, Бог.
28: Вони сказали Йому: що нам робити, щоб творити діла Божі?
29: Іісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже: щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.
30: На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти сотвориш, щоб ми побачили і повірили Тобі? що Ти робиш?
31: Батьки наші їли манну в пустині, як написано: хліб з неба дав їм їсти (Пс. 77,29).
32: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
33: Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
34: На це сказали Йому: Господи! завжди давай нам такий хліб.
35: Іісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
36: Але Я вам сказав, що ви і бачили Мене, і не віруєте.
37: Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
38: бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Котрий послав Мене.
39: Воля ж Отця, Котрий послав Мене, є та, щоб із того, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40: Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41: Нарікали на Нього іудеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
42: І говорили: чи не Іісус це, син Йосифа, батька і Матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43: Іісус сказав їм у відповідь: не нарікайте між собою.
44: Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не покличе його; і Я воскрешу його в останній день.
45: У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув від Отця і навчився, приходить до Мене (Іс. 54,13).
46: Це не те, щоб хто бачив Отця, крім Того, Хто від Бога; Він бачив Отця.
47: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
48: Я є хліб життя.
49: Батьки ваші їли манну в пустині й померли;
50: хліб, який сходить з небес, є такий, що, хто його їсть, той не помре.
51: Я хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
52: Тоді іудеї почали сперечатись між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
53: Іісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі.
54: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
55: Бо Плоть Моя істинно є їжа, і Кров Моя істинно є пиття.
56: Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров в Мені перебуває, і Я в ньому.
57: Як послав Мене живий Отець, і Я живу Отцем, так і той, хто їсть Мене, житиме Мною.
58: Цей-то є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
59: Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
60: Багато хто з учнів Його, слухаючи те, говорили: які дивні слова! хто може це слухати?
61: Але Іісус, знаючи Сам у Собі, що учні Його нарікають на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
62: А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніше?
63: Дух животворить; плоть аніскільки не допомагає. Слова, які Я говорю вам, є дух і життя.
64: Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Іісус знав спочатку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65: І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66: Відтоді багато з учнів Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67: Тоді Іісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68: Симон Петро відповів Йому: Господи! до кого нам йти? Ти маєш слова життя вічного:
69: і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70: Іісус відповів їм: чи не дванадцятьох вас вибрав Я? але один з вас диявол.
71: Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо цей мав зрадити Його, будучи одним з дванадцятьох.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2: так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.
3: Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.
4: Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5: І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.
6: Я відкрив ім'я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7: Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,
8: бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9: Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10: І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.
11: Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім'я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12: Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім'я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).
13: Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14: Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15: Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16: Вони не від світу, як і Я не від світу.
17: Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18: Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19: І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20: Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,
21: щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22: І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.
23: Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24: Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.
25: Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26: І Я відкрив їм ім'я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.