Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Був же чоловік з фарисеїв, на ім'я Никодим, із начальників іудейських.
2: Він вночі прийшов до Іісуса і сказав Йому: Равві! ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо таких чудес, які Ти твориш, ніхто не може творити, якщо не буде з ним Бог.
3: Іісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.
4: Никодим говорить Йому: як може людина родитися, будучи старою? хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?
5: Іісус відповів: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже.
6: Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
7: Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: треба вам родитися звище.
8: Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.
9: Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?
10: Іісус відповів йому і сказав: ти – учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?
11: Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.
12: Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?
13: Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.
14: І як Мойсей возніс змія в пустині, так належить піднесеному бути Синові Людському,
15: щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
16: Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
17: Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ був спасений через Нього.
18: Віруючий в Нього не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.
19: Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі;
20: бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрились діла його, бо вони злі,
21: а хто поступає по правді, йде до світла, щоб відкрились діла його, бо вони творені в Бозі.
22: Після цього прийшов Іісус з учнями Своїми в Іудейську землю, і там жив з ними і хрестив.
23: Іоанн же хрестив в Єноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди і хрестилися,
24: бо Іоанн ще не був ув'язнений в темницю.
25: Тоді виникла суперечка учнів Іоанна з іудеями про очищення.
26: І прийшли до Іоанна і сказали йому: равві! Той, Котрий був з тобою по той бік Іордана, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
27: Іоанн сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.
28: Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.
29: Хто має наречену, той наречений, а друг нареченого, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос нареченого. Отже, ця радість моя сповнилась.
30: Йому належить рости, а мені умалятися.
31: Хто з неба приходить, над усіма є, а хто від землі – земний і є і по-земному говорить; Хто з неба приходить, є вище всіх,
32: і що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.
33: Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний,
34: бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі; бо не мірою дає Бог Духа.
35: Отець любить Сина і все дав у руки Його.
36: Віруючий в Сина має життя вічне, а невіруючий в Сина не побачить життя, а гнів Божий перебуває на ньому.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2: так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.
3: Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.
4: Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5: І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.
6: Я відкрив ім'я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7: Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,
8: бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9: Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10: І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.
11: Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім'я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12: Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім'я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).
13: Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14: Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15: Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16: Вони не від світу, як і Я не від світу.
17: Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18: Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19: І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20: Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,
21: щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22: І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.
23: Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24: Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.
25: Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26: І Я відкрив їм ім'я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.