...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 3
1: Був же чоловік з фарисеїв, на ім'я Никодим, із начальників іудейських.
2: Він вночі прийшов до Іісуса і сказав Йому: Равві! ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо таких чудес, які Ти твориш, ніхто не може творити, якщо не буде з ним Бог.
3: Іісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.
4: Никодим говорить Йому: як може людина родитися, будучи старою? хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?
5: Іісус відповів: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже.
6: Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
7: Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: треба вам родитися звище.
8: Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.
9: Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?
10: Іісус відповів йому і сказав: ти – учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?
11: Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.
12: Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?
13: Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.
14: І як Мойсей возніс змія в пустині, так належить піднесеному бути Синові Людському,
15: щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
16: Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
17: Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ був спасений через Нього.
18: Віруючий в Нього не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.
19: Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі;
20: бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрились діла його, бо вони злі,
21: а хто поступає по правді, йде до світла, щоб відкрились діла його, бо вони творені в Бозі.
22: Після цього прийшов Іісус з учнями Своїми в Іудейську землю, і там жив з ними і хрестив.
23: Іоанн же хрестив в Єноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди і хрестилися,
24: бо Іоанн ще не був ув'язнений в темницю.
25: Тоді виникла суперечка учнів Іоанна з іудеями про очищення.
26: І прийшли до Іоанна і сказали йому: равві! Той, Котрий був з тобою по той бік Іордана, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
27: Іоанн сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.
28: Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.
29: Хто має наречену, той наречений, а друг нареченого, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос нареченого. Отже, ця радість моя сповнилась.
30: Йому належить рости, а мені умалятися.
31: Хто з неба приходить, над усіма є, а хто від землі – земний і є і по-земному говорить; Хто з неба приходить, є вище всіх,
32: і що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.
33: Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний,
34: бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі; бо не мірою дає Бог Духа.
35: Отець любить Сина і все дав у руки Його.
36: Віруючий в Сина має життя вічне, а невіруючий в Сина не побачить життя, а гнів Божий перебуває на ньому.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 7
1: Після цього Іісус ходив по Галілеї, бо не хотів ходити по Іудеї, тому що іудеї шукали вбити Його.
2: Наближалося свято іудейське – ставлення кущів.
3: Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди в Іудею, щоб і учні Твої бачили діла, які Ти твориш.
4: Бо ніхто не робить чого-небудь таємно, а сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові.
5: Бо і брати Його не вірували в Нього.
6: На це Іісус сказав їм: Мій час ще не настав, а для вас завжди час.
7: Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
8: Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав.
9: Сказавши це їм, залишився в Галілеї.
10: Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно.
11: Іудеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він?
12: І багато було розмов про Нього в народі: одні говорили, що Він добрий, інші казали: ні, Він зваблює народ.
13: Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, боячись іудеїв.
14: Але посеред свята Іісус увійшов у храм і вчив.
15: І дивувалися іудеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись?
16: Іісус сказав їм у відповідь: Моє вчення – не Моє, а Того, Хто послав Мене;
17: хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу.
18: Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди нема в Ньому.
19: Чи не дав вам Мойсей закону? і ніхто з вас не виконує закону. За що шукаєте вбити Мене?
20: Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? хто шукає Тебе вбити?
21: Іісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтесь.
22: Мойсей дав вам обрізання (хоч воно не від Мойсея, а від отців), і в суботу ви обрізуєте чоловіка.
23: Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого,– то чому на Мене гніваєтеся за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу?
24: Не судіть по зовнішності, а судіть судом справедливим.
25: Тут деякі з ієрусалимлян говорили: чи не Той це, Котрого шукають убити?
26: Ось, Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому: чи не переконались начальники, що Він справді Христос?
27: Але ми знаємо, звідки Він; Христос же коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він.
28: Тоді Іісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і знаєте Мене, і знаєте, звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте.
29: Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.
30: І шукали схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не прийшов час Його.
31: Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже сотворить більше чудес, ніж Цей сотворив?
32: Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї і первосвященники слуг схопити Його.
33: Іісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав;
34: будете шукати Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти.
35: При цьому іудеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він йти в еллінське розсіяння і вчити еллінів?
36: Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не можете прийти?
37: В останній же великий день свята стояв Іісус і голосно говорив: хто хоче пити, хай іде до Мене і п'є.
38: Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з чрева його потечуть ріки води живої.
39: Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, бо Іісус ще не був прославлений.
40: Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк.
41: Інші говорили: це Христос. А ще інші казали: хіба з Галілеї Христос прийде?
42: Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Віфлієму, з того місця, звідки був Давид?
43: Отож сталася в народі про Нього суперечка.
44: Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.
45: І слуги повернулися до первосвященників і фарисеїв, які сказали їм: чому ви не привели Його?
46: Слуги відповіли: ніколи не говорив чоловік так, як Цей Чоловік.
47: Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися?
48: Чи увірував в Нього хтось з начальників або з фарисеїв?
49: Але цей народ неук в законі, проклятий він.
50: Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:
51: хіба закон наш судить людину, якщо спочатку не вислухають її і не дізнаються, що вона робить?
52: На це сказали йому: чи і ти не з Галілеї? роздивись і побачиш, що пророк з Галілеї не приходить.
53: І кожний пішов до свого дому.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 19
1: Тоді Пілат взяв Іісуса і звелів бити Його.
2: І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,
3: і говорили: радуйся, Царю Іудейський! і били Його по щоках.
4: Пілат знову вийшов і сказав їм: ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої вини.
5: Тоді вийшов Іісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: ось, Людина!
6: Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.
7: Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.
8: Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.
9: І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.
10: Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп'яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
11: Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
12: З того часу Пілат намагався відпустити Його. Іудеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противник кесареві.
13: Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон, а по-єврейськи Гаввафа.
14: Тоді була п'ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!
15: Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.
16: І тоді він видав Його їм на розп'яття. І взяли Іісуса і повели.
17: І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, єврейською Голгофа;
18: там розп'яли Його і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Іісуса.
19: Пілат же написав і надпис, і поставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Іудейський.
20: Цей напис читали багато з іудеїв, тому що місце, де був розп'ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською.
21: Первосвященники ж іудейські сказали Пілатові: не пиши: Цар Іудейський, але що Він говорив: Я Цар Іудейський.
22: Пілат відповів: що я написав, те написав.
23: Воїни ж, коли розп'яли Іісуса, взяли одежу Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь зітканий зверху,
24: і сказали один одному: не будемо роздирати його, а кинемо жереб про нього, чий буде,– щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб (Пс. 21,19). Так воїни і зробили.
25: Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26: Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.
27: Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.
28: Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!
29: Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
30: Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
31: А як тоді була п'ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.
32: І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп'ятого з Ним.
33: А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.
34: Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.
35: І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.
36: Бо це сталося, щоб збулося Писання: кістка Його хай не зламається (Вих. 12,46).
37: Також і в другому місці Писання говорить: будуть дивитися на Того, Котрого пронзили (Зах. 12,10).
38: Після цього Йосиф з Аримафеї (учень Іісуса, але таємний, з остраху перед іудеями) просив Пілата, щоб зняти тіло Іісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Іісуса.
39: Прийшов також і Никодим (який приходив раніше до Іісуса вночі) і приніс суміш смирни і алоя, літрів близько сотні.
40: І вони взяли тіло Іісуса і обгорнули Його пеленами з пахощами, як за звичаєм ховають іудеї.
41: На тому місці, де Його розп'яли, був сад, і в саду новий гроб, в якому ще ніхто не був покладений.
42: Там поклали Іісуса заради п'ятниці іудейської, тому що гроб був близько.
← попередній розділнаступний розділ →