Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: У перший же день тижня Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу.
2: І ось, біжить і приходить до Симона Петра і до другого учня, якого любив Іісус, і каже їм: взяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його.
3: Негайно ж вийшов Петро і другий учень та пішли до гробу.
4: Вони побігли обидва разом; але другий учень біг скоріше від Петра, і прийшов до гробу перший.
5: І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов у гроб.
6: Слідом за ним приходить Симон Петро, і входить у гроб, і бачить одні лиш пелени, що лежали,
7: і хустину, яка була на голові Його, лежала згорнена по-особливому, не з пеленами, а осторонь на іншому місці.
8: Тоді ввійшов і другий учень, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував.
9: Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.
10: Тоді учні знову повернулись до себе.
11: А Марія стояла біля гробу і плакала, і коли плакала, нахилилася до гробу,
12: і бачить двох Ангелів у білому одязі, що сиділи один біля голови і другий біля ніг, де лежало тіло Іісусове.
13: І вони кажуть їй: жоно! що ти плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його.
14: Сказавши це, обернулася назад і побачила Іісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Іісус.
15: Говорить їй Іісус: жоно! що ти плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю! якщо ти виніс Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.
16: Іісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! – що означає: Учителю!
17: Іісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого.
18: Марія Магдалина прийшла і сповістила учням, що бачила Господа і що Він це сказав їй.
19: Того ж першого дня на тижні, ввечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені з остраху перед іудеями, прийшов Іісус і став посередині і каже їм: мир вам!
20: Сказавши це, Він показав їм руки і ноги, і ребра Свої. Учні зраділи, побачивши Господа.
21: Іісус же сказав їм вдруге: мир вам! як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас.
22: Сказавши це, дунув і говорить їм: прийміть Духа Святого.
23: Кому простите гріхи, тим простяться, на кому залишите, залишаться.
24: Фома ж, один з дванадцятьох, який називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Іісус.
25: Інші учні сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.
26: Після восьми днів учні Його знову були в домі і Фома з ними. Прийшов Іісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!
27: Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, а вірним.
28: Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29: Іісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували.
30: Багато інших чудес сотворив Іісус перед учнями Своїми, про які не написано в книзі цій.
31: Це ж написано, щоб ви увірували, що Іісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім'я Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2: Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3: Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
4: Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5: а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6: Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7: Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
8: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9: Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10: Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,
11: бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.
12: Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,
13: взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!
14: Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).
16: Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17: Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18: Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19: Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.
20: Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;
21: вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.
22: Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.
23: Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24: Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25: Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26: Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27: Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.
28: Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.
29: Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.
30: Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31: Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32: І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33: Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34: Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?
35: Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36: Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.
37: Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,
38: щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! Хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).
39: Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:
40: засліпив цей народ очі свої, окам'янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).
41: Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42: Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,
43: бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44: Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45: І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46: Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47: І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48: Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.
49: Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.
50: І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.