Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2: Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3: Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
4: Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5: а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6: Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7: Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
8: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9: Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10: Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,
11: бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.
12: Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,
13: взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!
14: Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).
16: Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17: Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18: Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19: Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.
20: Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;
21: вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.
22: Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.
23: Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24: Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25: Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26: Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27: Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.
28: Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.
29: Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.
30: Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31: Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32: І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33: Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34: Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?
35: Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36: Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.
37: Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,
38: щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! Хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).
39: Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:
40: засліпив цей народ очі свої, окам'янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).
41: Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42: Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,
43: бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44: Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45: І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46: Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47: І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48: Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.
49: Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.
50: І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Був же чоловік з фарисеїв, на ім'я Никодим, із начальників іудейських.
2: Він вночі прийшов до Іісуса і сказав Йому: Равві! ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо таких чудес, які Ти твориш, ніхто не може творити, якщо не буде з ним Бог.
3: Іісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.
4: Никодим говорить Йому: як може людина родитися, будучи старою? хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?
5: Іісус відповів: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже.
6: Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
7: Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: треба вам родитися звище.
8: Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.
9: Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?
10: Іісус відповів йому і сказав: ти – учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?
11: Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.
12: Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?
13: Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.
14: І як Мойсей возніс змія в пустині, так належить піднесеному бути Синові Людському,
15: щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
16: Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
17: Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ був спасений через Нього.
18: Віруючий в Нього не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.
19: Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі;
20: бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрились діла його, бо вони злі,
21: а хто поступає по правді, йде до світла, щоб відкрились діла його, бо вони творені в Бозі.
22: Після цього прийшов Іісус з учнями Своїми в Іудейську землю, і там жив з ними і хрестив.
23: Іоанн же хрестив в Єноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди і хрестилися,
24: бо Іоанн ще не був ув'язнений в темницю.
25: Тоді виникла суперечка учнів Іоанна з іудеями про очищення.
26: І прийшли до Іоанна і сказали йому: равві! Той, Котрий був з тобою по той бік Іордана, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
27: Іоанн сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.
28: Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.
29: Хто має наречену, той наречений, а друг нареченого, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос нареченого. Отже, ця радість моя сповнилась.
30: Йому належить рости, а мені умалятися.
31: Хто з неба приходить, над усіма є, а хто від землі – земний і є і по-земному говорить; Хто з неба приходить, є вище всіх,
32: і що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.
33: Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний,
34: бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі; бо не мірою дає Бог Духа.
35: Отець любить Сина і все дав у руки Його.
36: Віруючий в Сина має життя вічне, а невіруючий в Сина не побачить життя, а гнів Божий перебуває на ньому.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.
2: Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, тому що Іісус часто збирався там з учнями Своїми.
3: Отож Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
4: Іісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
5: Йому відповіли: Іісуса Назорея. Іісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.
6: І коли сказав їм: це Я, вони відступили назад і впали на землю.
7: Знову запитав їх: кого шукаєте? Вони сказали: Іісуса Назорея.
8: Іісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх, хай ідуть,
9: щоб збулося слово, сказане Ним: з тих, котрих Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
10: Симон же Петро, маючи меч, витягнув його і вдарив раба первосвященницького і відсік йому праве вухо. Ім'я раба було Малх.
11: Але Іісус сказав Петрові: вложи меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
12: Тоді воїни і тисячоначальник і слуги іудейські взяли Іісуса і зв'язали Його,
13: і відвели Його спершу до Анни, бо він був тесть Каіафи, який був первосвященником на той рік.
14: Це був Каіафа, який порадив іудеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
15: За Іісусом ішли Симон Петро і інший учень; учень же цей був знайомий первосвященникові і ввійшов з Іісусом у двір первосвященника.
16: А Петро стояв зовні за дверима. Потім учень, який був знайомий первосвященникові, вийшов і сказав придверниці і ввів Петра.
17: Тут раба придверниця каже Петрові: і ти чи не з учнів Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
18: Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19: Первосвященник же спитав Іісуса про учнів Його і про вчення Його.
20: Іісус відповів йому: Я говорив явно світові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, де завжди іудеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
21: Чого питаєш Мене? спитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось, вони знають, що Я говорив.
22: Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, вдарив Іісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященникові?
23: Іісус відповів йому: якщо Я сказав погано, покажи, що погано, а якщо добре, що ти б'єш Мене?
24: Анна відіслав Його зв'язаного до первосвященника Каіафи.
25: А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учнів Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
26: Один з рабів первосвященника, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи не я бачив тебе з Ним у саду?
27: Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28: Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.
29: Пілат вийшов до них і сказав: в чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
30: Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
31: Пілат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Іудеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого,–
32: щоб збулось слово Іісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33: Тоді Пілат знову ввійшов у преторію і покликав Іісуса, і сказав Йому: Ти Цар Іудейський?
34: Іісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
35: Пілат відповів: хіба я іудей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?
36: Іісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої подвизалися б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; але нині Царство Моє не звідси.
37: Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого.
38: Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.
39: Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
40: Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.