...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 11
1: Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
2: Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3: Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
4: Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5: Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6: Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7: Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
8: Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?
9: Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10: а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.
11: Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12: Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.
13: Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14: Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15: і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16: Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.
17: Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18: Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п'ятнадцять.
19: І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20: Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21: Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22: Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23: Іісус говорить їй: воскресне брат твій.
24: Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.
25: Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.
26: І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27: Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.
28: Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.
29: Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
30: Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31: Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32: Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33: Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.
34: І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.
35: Іісус просльозився.
36: Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37: А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?
38: Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39: Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.
40: Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41: І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42: Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43: Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.
44: І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв'язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв'яжіть його, хай іде.
45: Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.
46: А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.
47: Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48: Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.
49: Один же з них, на ім'я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50: і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51: Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,
52: і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53: З того дня змовились убити Його.
54: І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.
55: Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56: Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?
57: А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 13
1: Перед святом Пасхи Іісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
2: І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
3: Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
4: встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.
5: Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.
6: Підходить до Симона Петра, і той говорить Йому: Господи! чи Тобі умивати мої ноги?
7: Іісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
8: Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх довіку. Іісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
9: Симон Петро каже Йому: Господи! не тільки ноги мої, але й руки і голову.
10: Іісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі.
11: Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: не всі ви чисті.
12: Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
13: Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете, бо Я Той і є.
14: Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
15: Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16: Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.
17: Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
18: Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав. Але хай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п'яту свою (Пс. 40,10).
19: Тепер скажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
20: Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
21: Сказавши це, Іісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22: Тоді учні озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
23: Один же з учнів Його, якого любив Іісус, возлежав біля грудей Іісусових.
24: Йому Симон Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про котрого Він говорить.
25: Він, припавши до грудей Іісуса, сказав Йому: Господи! хто це?
26: Іісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба. І, вмочивши кусок, подав Іуді Симоновому Іскаріотові.
27: І після цього куска увійшов у нього сатана. І сказав йому Іісус: що робиш, роби швидше.
28: Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.
29: А тому, що в Іуди була грошова скринька, то деякі думали, що Іісус говорить йому: купи, що нам треба до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
30: Він, взявши кусок, зразу ж вийшов; а була ніч.
31: Коли він вийшов, Іісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
32: Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33: Діти! недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене, і як Я сказав іудеям, що, куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.
34: Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.
35: По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою.
36: Симон Петро сказав Йому: Господи! куди Ти йдеш? Іісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
37: Петро сказав Йому: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? я душу мою покладу за Тебе.
38: Іісус відповів йому: душу твою покладеш за Мене? істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.
← попередній розділнаступний розділ →