Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
2: Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3: Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
4: Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5: Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6: Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7: Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
8: Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?
9: Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10: а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.
11: Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12: Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.
13: Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14: Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15: і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16: Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.
17: Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18: Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п'ятнадцять.
19: І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20: Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21: Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22: Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23: Іісус говорить їй: воскресне брат твій.
24: Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.
25: Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.
26: І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27: Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.
28: Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.
29: Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
30: Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31: Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32: Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33: Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.
34: І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.
35: Іісус просльозився.
36: Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37: А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?
38: Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39: Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.
40: Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41: І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42: Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43: Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.
44: І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв'язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв'яжіть його, хай іде.
45: Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.
46: А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.
47: Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48: Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.
49: Один же з них, на ім'я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50: і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51: Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,
52: і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53: З того дня змовились убити Його.
54: І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.
55: Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56: Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?
57: А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Перед святом Пасхи Іісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
2: І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
3: Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
4: встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.
5: Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.
6: Підходить до Симона Петра, і той говорить Йому: Господи! чи Тобі умивати мої ноги?
7: Іісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
8: Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх довіку. Іісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
9: Симон Петро каже Йому: Господи! не тільки ноги мої, але й руки і голову.
10: Іісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі.
11: Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: не всі ви чисті.
12: Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
13: Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете, бо Я Той і є.
14: Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
15: Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16: Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.
17: Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
18: Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав. Але хай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п'яту свою (Пс. 40,10).
19: Тепер скажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
20: Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
21: Сказавши це, Іісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22: Тоді учні озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
23: Один же з учнів Його, якого любив Іісус, возлежав біля грудей Іісусових.
24: Йому Симон Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про котрого Він говорить.
25: Він, припавши до грудей Іісуса, сказав Йому: Господи! хто це?
26: Іісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба. І, вмочивши кусок, подав Іуді Симоновому Іскаріотові.
27: І після цього куска увійшов у нього сатана. І сказав йому Іісус: що робиш, роби швидше.
28: Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.
29: А тому, що в Іуди була грошова скринька, то деякі думали, що Іісус говорить йому: купи, що нам треба до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
30: Він, взявши кусок, зразу ж вийшов; а була ніч.
31: Коли він вийшов, Іісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
32: Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33: Діти! недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене, і як Я сказав іудеям, що, куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.
34: Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.
35: По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою.
36: Симон Петро сказав Йому: Господи! куди Ти йдеш? Іісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
37: Петро сказав Йому: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? я душу мою покладу за Тебе.
38: Іісус відповів йому: душу твою покладеш за Мене? істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

← попередній розділ

Розділ 21
1: Після того знову явився Іісус учням Своїм біля моря Тиверіадського. Явився ж так:
2: були разом Симон Петро, і Фома, названий Близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учнів Його.
3: Симон Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою. Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.
4: А коли вже настав ранок, Іісус стояв на березі; але учні не впізнали, що це Іісус.
5: Іісус говорить їм: діти! чи є у вас яка їжа? Вони відповіли Йому: нема.
6: Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти сіті через велику кількість риби.
7: Тоді учень, котрого любив Іісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, підперезався одежею (бо він був нагий) і кинувся в море.
8: А інші учні припливли човном (бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот) і тягли сіть з рибою.
9: А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і на ньому рибу і хліб.
10: Іісус говорить їм: принесіть риби, яку ви тепер впіймали.
11: Симон Петро пішов і витяг на землю сіть, наповнену великими рибами, яких було сто п'ятдесят три; і від такої кількості риби не прорвалася сіть.
12: Іісус говорить їм: підходьте, обідайте. Ніхто ж з учнів не смів спитати Його: хто Ти? знаючи, що це Господь.
13: Іісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.
14: Це вже втретє явився Іісус учням Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
15: Коли ж вони обідали, Іісус каже Симону Петрові: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси ягнят Моїх.
16: Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.
17: Говорить йому втретє: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? і сказав Йому: Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.
18: Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.
19: Це Він сказав, даючи розуміти, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.
20: Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним учень, котрого любив Іісус, і котрий на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи! хто видасть Тебе?
21: Побачивши його, Петро говорить Іісусові: Господи! а він що?
22: Іісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, поки прийду, що тобі до того? ти йди за Мною.
23: І пронеслося це слово поміж браттями, що учень той не помре. Але Іісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?
24: Цей учень і свідчить про це, і написав це; і знаємо, що істинне свідчення його.
25: Багато й іншого сотворив Іісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.
1: Після того знову явився Іісус учням Своїм біля моря Тиверіадського. Явився ж так:
2: були разом Симон Петро, і Фома, названий Близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учнів Його.
3: Симон Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою. Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.
4: А коли вже настав ранок, Іісус стояв на березі; але учні не впізнали, що це Іісус.
5: Іісус говорить їм: діти! чи є у вас яка їжа? Вони відповіли Йому: нема.
6: Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти сіті через велику кількість риби.
7: Тоді учень, котрого любив Іісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, підперезався одежею (бо він був нагий) і кинувся в море.
8: А інші учні припливли човном (бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот) і тягли сіть з рибою.
9: А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і на ньому рибу і хліб.
10: Іісус говорить їм: принесіть риби, яку ви тепер впіймали.
11: Симон Петро пішов і витяг на землю сіть, наповнену великими рибами, яких було сто п'ятдесят три; і від такої кількості риби не прорвалася сіть.
12: Іісус говорить їм: підходьте, обідайте. Ніхто ж з учнів не смів спитати Його: хто Ти? знаючи, що це Господь.
13: Іісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.
14: Це вже втретє явився Іісус учням Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
15: Коли ж вони обідали, Іісус каже Симону Петрові: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси ягнят Моїх.
16: Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.
17: Говорить йому втретє: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? і сказав Йому: Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.
18: Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.
19: Це Він сказав, даючи розуміти, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.
20: Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним учень, котрого любив Іісус, і котрий на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи! хто видасть Тебе?
21: Побачивши його, Петро говорить Іісусові: Господи! а він що?
22: Іісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, поки прийду, що тобі до того? ти йди за Мною.
23: І пронеслося це слово поміж браттями, що учень той не помре. Але Іісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?
24: Цей учень і свідчить про це, і написав це; і знаємо, що істинне свідчення його.
25: Багато й іншого сотворив Іісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.
2: Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, тому що Іісус часто збирався там з учнями Своїми.
3: Отож Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
4: Іісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
5: Йому відповіли: Іісуса Назорея. Іісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.
6: І коли сказав їм: це Я, вони відступили назад і впали на землю.
7: Знову запитав їх: кого шукаєте? Вони сказали: Іісуса Назорея.
8: Іісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх, хай ідуть,
9: щоб збулося слово, сказане Ним: з тих, котрих Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
10: Симон же Петро, маючи меч, витягнув його і вдарив раба первосвященницького і відсік йому праве вухо. Ім'я раба було Малх.
11: Але Іісус сказав Петрові: вложи меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
12: Тоді воїни і тисячоначальник і слуги іудейські взяли Іісуса і зв'язали Його,
13: і відвели Його спершу до Анни, бо він був тесть Каіафи, який був первосвященником на той рік.
14: Це був Каіафа, який порадив іудеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
15: За Іісусом ішли Симон Петро і інший учень; учень же цей був знайомий первосвященникові і ввійшов з Іісусом у двір первосвященника.
16: А Петро стояв зовні за дверима. Потім учень, який був знайомий первосвященникові, вийшов і сказав придверниці і ввів Петра.
17: Тут раба придверниця каже Петрові: і ти чи не з учнів Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
18: Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19: Первосвященник же спитав Іісуса про учнів Його і про вчення Його.
20: Іісус відповів йому: Я говорив явно світові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, де завжди іудеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
21: Чого питаєш Мене? спитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось, вони знають, що Я говорив.
22: Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, вдарив Іісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященникові?
23: Іісус відповів йому: якщо Я сказав погано, покажи, що погано, а якщо добре, що ти б'єш Мене?
24: Анна відіслав Його зв'язаного до первосвященника Каіафи.
25: А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учнів Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
26: Один з рабів первосвященника, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи не я бачив тебе з Ним у саду?
27: Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28: Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.
29: Пілат вийшов до них і сказав: в чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
30: Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
31: Пілат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Іудеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого,–
32: щоб збулось слово Іісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33: Тоді Пілат знову ввійшов у преторію і покликав Іісуса, і сказав Йому: Ти Цар Іудейський?
34: Іісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
35: Пілат відповів: хіба я іудей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?
36: Іісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої подвизалися б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; але нині Царство Моє не звідси.
37: Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого.
38: Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.
39: Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
40: Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.