Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
2: Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3: Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
4: Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5: Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6: Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7: Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
8: Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?
9: Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10: а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.
11: Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12: Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.
13: Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14: Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15: і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16: Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.
17: Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18: Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п'ятнадцять.
19: І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20: Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21: Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22: Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23: Іісус говорить їй: воскресне брат твій.
24: Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.
25: Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.
26: І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27: Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.
28: Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.
29: Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
30: Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31: Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32: Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33: Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.
34: І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.
35: Іісус просльозився.
36: Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37: А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?
38: Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39: Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.
40: Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41: І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42: Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43: Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.
44: І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв'язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв'яжіть його, хай іде.
45: Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.
46: А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.
47: Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48: Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.
49: Один же з них, на ім'я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50: і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51: Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,
52: і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53: З того дня змовились убити Його.
54: І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.
55: Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56: Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?
57: А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте.
2: В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.
3: І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я.
4: А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.
5: Фома сказав Йому: Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
6: Іісус сказав йому: Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7: Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.
8: Филип сказав Йому: Господи! покажи нам Отця, і досить нам.
9: Іісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?
10: Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.
11: Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені; а якщо не так, то вірте Мені за самими ділами.
12: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить; тому що Я до Отця Мого іду.
13: І коли чого попросите у Отця в ім'я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.
14: І коли чого попросите в ім'я Моє, Я те зроблю.
15: Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді.
16: І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік,
17: Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.
18: Не залишу вас сиротами; прийду до вас.
19: Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
20: У той день дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.
21: Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, той возлюблений буде Отцем Моїм; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.
22: Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи! що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?
23: Іісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.
24: А хто не любить Мене, слів Моїх не виконує; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.
25: Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.
26: Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім'я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам.
27: Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і хай не страхається.
28: Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.
29: І ось, Я сказав вам про те, перше ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.
30: Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені не має нічого.
31: Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю: встаньте, підемо звідси.