Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 10
1: Істинно, істинно кажу вам: хто входить в кошару овечу не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
2: А хто входить у двері, той пастир овець.
3: Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх.
4: І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
5: За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
6: Цю притчу сказав їм Іісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
7: Отже, знову сказав їм Іісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
8: Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
9: Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
10: Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і мали з достатком.
11: Я є пастир добрий: пастир добрий життя своє покладає за овець.
12: А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, залишає вівці і втікає, а вовк хапає і розганяє їх.
13: А наймит втікає, бо він наймит, і не турбується про овець.
14: Я є пастир добрий; і знаю Моїх, і Мої знають Мене.
15: Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за вівці.
16: Є у Мене й інші вівці, які не з цього двору, і тих Мені треба привести: і вони почують голос Мій, і буде одне стадо і один Пастир.
17: Тому любить Мене Отець, що Я життя Моє віддаю, щоб знов прийняти його.
18: Ніхто не відбирає його від Мене, але Я Сам віддаю його. Маю владу віддати його і владу маю знов прийняти його. Цю заповідь Я одержав від Отця Мого.
19: Від цих слів знов виникла суперечка між іудеями.
20: Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його?
21: Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?
22: Було тоді в Ієрусалимі свято оновлення, і була зима.
23: Іісус ходив у храмі, в притворі Соломоновому.
24: Тут іудеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш нас у невіданні? якщо Ти Христос, скажи нам прямо.
25: Іісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім'я Отця Мого, свідчать про Мене.
26: Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
27: Вівці Мої голосу Мого слухають, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною.
28: І Я даю їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.
29: Отець Мій, Котрий дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого.
30: Я і Отець – єдине.
31: Тут знов іудеї схопили каміння, щоб побити Його.
32: Іісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням?
33: Іудеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.
34: Іісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги? (Пс. 81,6).
35: Якщо Він назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання,–
36: чи Тому, Котрого Отець освятив і послав у світ, ви говорите: богохульствуєш, бо Я сказав: Я Син Божий?
37: Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;
38: а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.
39: Тоді знов шукали Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх,
40: і пішов знов на той бік Іордану, на те місце, де раніше хрестив Іоанн, і залишився там.
41: І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоанн не сотворив жодного чуда, але все, що Іоанн сказав про Нього, було правдиве.
42: І багато там увірували в Нього.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 14
1: Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте.
2: В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.
3: І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я.
4: А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.
5: Фома сказав Йому: Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
6: Іісус сказав йому: Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7: Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.
8: Филип сказав Йому: Господи! покажи нам Отця, і досить нам.
9: Іісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?
10: Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.
11: Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені; а якщо не так, то вірте Мені за самими ділами.
12: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить; тому що Я до Отця Мого іду.
13: І коли чого попросите у Отця в ім'я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.
14: І коли чого попросите в ім'я Моє, Я те зроблю.
15: Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді.
16: І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік,
17: Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.
18: Не залишу вас сиротами; прийду до вас.
19: Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
20: У той день дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.
21: Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, той возлюблений буде Отцем Моїм; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.
22: Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи! що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?
23: Іісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.
24: А хто не любить Мене, слів Моїх не виконує; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.
25: Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.
26: Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім'я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам.
27: Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і хай не страхається.
28: Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.
29: І ось, Я сказав вам про те, перше ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.
30: Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені не має нічого.
31: Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю: встаньте, підемо звідси.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 5
1: Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
2: В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п'ять критих ходів.
3: У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4: бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5: Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6: Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7: Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8: Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9: І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
10: Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
11: Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12: Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13: А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
14: Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
15: Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
16: І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17: Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
18: Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19: На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
20: Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
21: Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22: Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23: щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24: Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25: Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26: Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27: І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28: Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29: і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
30: Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
31: Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32: Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33: Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34: А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35: Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36: Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37: І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38: і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
39: Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40: Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41: Не приймаю слави від людей,
42: але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
43: Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44: Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45: Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
46: Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47: Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
1: Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
2: В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п'ять критих ходів.
3: У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4: бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5: Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6: Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7: Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8: Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9: І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
10: Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
11: Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12: Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13: А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
14: Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
15: Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
16: І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17: Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
18: Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19: На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
20: Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
21: Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22: Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23: щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24: Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25: Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26: Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27: І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28: Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29: і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
30: Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
31: Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32: Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33: Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34: А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35: Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36: Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37: І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38: і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
39: Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40: Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41: Не приймаю слави від людей,
42: але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
43: Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44: Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45: Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
46: Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47: Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
1: Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
2: В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п'ять критих ходів.
3: У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4: бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5: Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6: Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7: Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8: Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9: І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
10: Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
11: Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12: Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13: А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
14: Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
15: Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
16: І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17: Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
18: Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19: На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
20: Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
21: Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22: Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23: щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24: Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25: Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26: Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27: І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28: Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29: і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
30: Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
31: Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32: Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33: Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34: А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35: Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36: Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37: І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38: і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
39: Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40: Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41: Не приймаю слави від людей,
42: але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
43: Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44: Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45: Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
46: Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47: Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
1: Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
2: В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п'ять критих ходів.
3: У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4: бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5: Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6: Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7: Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8: Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9: І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
10: Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
11: Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12: Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13: А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
14: Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
15: Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
16: І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17: Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
18: Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19: На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
20: Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
21: Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22: Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23: щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24: Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25: Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26: Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27: І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28: Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29: і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
30: Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
31: Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32: Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33: Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34: А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35: Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36: Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37: І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38: і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
39: Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40: Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41: Не приймаю слави від людей,
42: але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
43: Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44: Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45: Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
46: Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47: Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
← попередній розділнаступний розділ →