Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Єремії

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 7
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє,­ усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу.
3: Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці.
4: Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній».
5: Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правиль­но чинити суд між людиною і супер­ником її,
6: не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі,—
7: то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів.
8: Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи.
9: Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ва­алу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте,
10: і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти.
11: Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це,— говорить Господь.
12: Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за не­честя­ народу Мого Ізраїля.
13: І нині, тому що ви робите усі ці діла,— говорить Господь,— і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали,—
14: то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом.
15: І відкину вас від лиця Мо­го, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове.
16: Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе.
17: Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима?
18: Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене.
19: Але чи Мене засмучують вони?— говорить Господь; чи не себе самих на сором собі?
20: Тому так говорить Гос­подь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.
21: Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо;
22: бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву;
23: але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре».
24: Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем.
25: З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх— пророків, посилав усякий день з раннього ранку;
26: але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх.
27: І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді.
28: Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх.
29: Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликавгнів Його.
30: Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми,— говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його;
31: і влаш­тували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило.
32: За те ось, приходять дні,— говорить Господь,— коли не будуть більше називати місце цеТофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця.
33: І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх.
34: І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 23
1: Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї!— говорить Господь.
2: Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пас­тирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші,— говорить Господь.
3: І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися.
4: І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися,— говорить Господь.
5: Ось, настають дні,— говорить Господь,— і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі.
6: У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправ­дання наше!»
7: Тому, ось настають дні,— говорить Господь,— коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі­ Єгипетської»,
8: але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй.
9: Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я— як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його,
10: тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і праг­нення їх— зло, і сила їх— неправда,­
11: бо і пророк і священик— лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх,— говорить Господь.
12: За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх,— говорить Господь.
13: І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля.
14: Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною— як Содом, і жителі його— як Гоморра.
15: Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю.
16: Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, ане від уст Господніх.
17: Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця,­ говорять: «не прийде на вас лихо».
18: Бо хто стояв у раді Господа­ і бачив і чув слово Його? Хто прислухо­вувався до слова Його і почув?
19: Ось, іде буря Господня з люттю, буря гріз­на, і впаде на голову нечес­тивих.
20: Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це.
21: Я не посилав пророків цих, а вони самі побіг­ли; Я не говорив їм, а вони пророкували.
22: Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх.
23: Хіба Я— Бог тількипоблизу,— говорить Господь,— а не Бог і віддалік?
24: Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її?— говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю?— говорить Господь.
25: Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося».
26: Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця?
27: Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала?
28: Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном?— говорить Господь.
29: Слово Моє чи не подібне до вогню,— говорить Господь,— і чи не подібне до молота, який розбиває скелю?
30: Тому, ось Я— на пророків,— говорить Господь,— які крадуть слова Мої один в одного.
31: Ось, Я— на пророків,— говорить Господь,— які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав».
32: Ось, Я— на пророків неправдивих снів,— говорить Господь,— які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому,— говорить Господь.
33: Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас,— говорить Господь».
34: Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її.
35: Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Гос­подь?»
36: А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такійлюдині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого.
37: Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?»
38: А якщо ви ще будете­ говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа»,—
39: за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого
40: і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 30
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу.
3: Бо ось, настають дні,— говорить Господь,— коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду,— говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею.
4: І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду.
5: Так сказав Господь: голос­ сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру.
6: Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді?
7: О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це— тяж­кий час для Якова, але він буде спасений від нього.
8: І буде у той день,— говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям,
9: але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм.
10: І ти, рабе Мій Якове, не бійся,— говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із зем­лі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його,
11: бо Я з тобою,— говорить Господь,— щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе.
12: Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока;
13: ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе;
14: усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися.
15: Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися.
16: Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування.
17: Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх,— говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»;
18: так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше.
19: І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені.
20: І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його.
21: І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Ме­не; бо хто відважиться сам собою на­бли­зитися до Мене?— говорить Гос­подь.
22: І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом.
23: Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор гріз­ний; він упаде на голову нечестивих.
24: Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 32
1: Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора.
2: Тоді військо царя Вавилонсько­го облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторо­жі,­ який був при домі царя Юдейського.
3: Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у ру­ки царя Вавилонського, і він візьме його;
4: і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його;
5: і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його,— говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?»
6: І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє:
7: ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до те­бе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його».
8: Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє.
9: І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників;
10: і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах.
11: І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий;
12: і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядь­ка мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі;
13: і заповів Варуху в присутності їх:
14: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів.
15: Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники­ будуть знову купуватися у землі цій.
16: І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу:
17: «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічо­го немає неможливого;
18: Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, силь­ний, Якому ім’я Господь Саваоф!
19: Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його,
20: Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєшдо цього дня і в Ізра­їлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день,
21: і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху,
22: і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом.
23: Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди.
24: Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це.
25: А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв».
26: І було слово Господнє до Єремії:
27: ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене?
28: Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його,
29: і вві­йдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене.
30: Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх,— говорить Господь.
31: І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого
32: за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима.
33: Вони по­вернулися до Мене спиною, а не ли­цем; і коли Я навчав їх, з раннього­ ранку навчав, вони не хотіли прийня­ти настановлення,
34: і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його.
35: Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду.
36: І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею»,—
37: ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя.
38: Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом.
39: І дам їм одне сер­це й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них.
40: І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене.
41: І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї.
42: Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них.
43: І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви гово­рите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»;
44: будуть купувати поля за сріб­ло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків— у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх,— говорить Господь.
← попередній розділнаступний розділ →