Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю,— говорить Господь,— до Мене навернися; і якщо видалиш мер­зоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати.
2: І будеш клястися: «жи­вий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.
3: Бо так гово­рить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням.
4: Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрив­ся, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла.
5: Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста».
6: Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель.
7: Виходить лев зі своїх ха­щів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб зем­лю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишатьсябез жителів.
8: Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.
9: І буде у той день,— говорить Гос­подь,— завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.
10: І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі?
11: У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки на­роду Мого, не для віяння і не для очищення;
12: і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними.
13: Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його— як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені.
14: Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки?
15: Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової:
16: оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї.
17: Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене,— говорить Господь.
18: Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого.
19: Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви.
20: Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво— намети мої.
21: Чи дов­го бачити мені знамено, слухати звук труби?
22: Це від того, що народ Мій не­розумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють.
23: Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня,— на небеса, і немає від них світла.
24: Дивлюся на гори, і ось, вони трем­тять, і всі пагорби коливаються.
25: Див­­­люсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися.
26: Див­люсь, і ось, Кармил— пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.
27: Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена,­ але остаточного знищення не зроблю.
28: Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того.
29: Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі лі­­­си і вилізуть на скелі; всі міста бу­дуть залишені, і не буде у них жодного жителя.
30: А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї.
31: Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос доч­ки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями».