Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: І було слово Господнє до ме­не:
2: йди і проголоси у вуха дочкиЄрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну.
3: Ізраїль бувсвятинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх,— говорить Господь.
4: Вислухайте слово Господнє, до­ме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!
5: Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились,
6: і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?»
7: І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою.
8: Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають.
9: Тому Я ще буду судитися з вами,— говорить Господь,— і з синами синів ваших буду судитися.
10: Бо підіть на острови­ хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і роз­гляньте: чи було тамщо-небудь подібне до цього?
11: чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає.
12: Подивуйтеся цьому, небеса, і здриг­ніться, і жахніться,— говорить Господь.
13: Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води.
14: Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю?
15: Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів.
16: І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє.
17: Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі?
18: І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її?
19: Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі,— говорить Господь Бог Саваоф.
20: Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв.
21: Я насадив тебе якблагородну лозу,— найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози?
22: Тому, хоч би ти умив­ся милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною,— говорить Господь Бог.
23: Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ва­ала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх?
24: Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шу­кає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її.
25: Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй— знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними».
26: Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх,—
27: говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї­ будуть говорити: «встань і спаси нас!»
28: Де ж боги твої, яких ти зробив собі?— нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо.
29: Для чого вам змагатися зі Мною?— усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене,— говорить Господь.
30: Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись].
31: О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я краї­ною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»?
32: Чи забуває дівчина прикрасу свою і на­речена— вбрання своє? а народ Мій забув Мене,— немає числа дням.
33: Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої.
34: Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це,
35: говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвер­неться від мене». Ось, Я буду судитися з то­бою за те, що говориш: «я не згрі­шила».
36: Навіщо ти так ба­гато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так са­мо будеш посоромлена і Єгип­том, як була посоромлена Ас­сирією;­
37: і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.