Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці,
2: то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому.
3: Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»**.
4: Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього­ Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем.
5: І віддам усе багатст­во цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук воро­гів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон.
6: І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво.
7: Ти вів мене, Господи,— і я захоплений; Ти сильніший за мене— і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене.
8: Бо лиш тільки почну говорити я,— кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння.
9: І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг.
10: Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому».
11: Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; то­му гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, то­му що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться.
12: Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
13: Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв.—
14: Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний!
15: Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», ітим дуже порадувала його.
16: І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання
17: за те, що вона не убила мене у самій утробі— так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною.
18: Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?