Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів.
2: Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться.
3: Бо устави народів— порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири,
4: покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося.
5: Вони— як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах.
6: Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю.
7: Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиномуналежить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе.
8: Усі до одного во­ни безглузді і дурні; пусте вчення— це дерево.
9: Розбите на листи сріб­ло привезене з Фарсиса, золото— з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них— гіацинт і пурпур: усе це— справа людей май­стерних.
10: А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Йо­го.
11: Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з зем­лі і з-під небес.
12: Він створив зем­лю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
13: За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі,­ творить блискавки серед дощу і ви­­во­дить ві­тер зі сховищ Своїх.
14: Без­­ум­ствує уся­­ка людина у своєму знан­­ні,­­­ осоромлює себе всякий пла­вильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу.
15: Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть.
16: Не така, як їх, доля Якова; бо Бог йогоє Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його— Господь Саваоф.
17: Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;
18: бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх.
19: Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справ­ді, це моя скорбота, і я буду нести її;
20: намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити ки­лими мої,
21: бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне».
22: Несеться чутка:­ ось вона йде, і великий шум від краї­ни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів.
23: Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати­ напрямок стопам своїм.
24: Карай ме­не, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене.
25: Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.