...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Ісаї

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм.
2: Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав.
3: І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його!
4: І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням.
5: І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами,— і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа.
6: Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника,
7: і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.
8: І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене.
9: І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте— і не зрозумієте, і очима будете дивитися— і не побачите.
10: Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх.
11: І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє.
12: І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі.
13: І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 40
1: Утішайте, утішайте народ Мій,— говорить Бог ваш;
2: говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.
3: Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому;
4: усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими;
5: і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вус­та Господні вирекли це.
6: Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть— трава, і уся краса її— як цвіт польовий.
7: Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ— трава.
8: Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме віч­но.
9: Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іуди­ним: ось Бог ваш!
10: Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воз­даяння Його перед лицем Його.
11: Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних.
12: Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби?
13: Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його?
14: З ким радиться Він, і хто напоум­ляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вка­зує­­ Йому путь мудрости?
15: Ось наро­ди— як крапля з відра, і вважають­ся як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він.
16: І Ливану недостатньо для жер­тов­ного вогню, і тварин на ньому— для всепалення.
17: Усі народи перед Ним як ніщо,— менше за нік­чемність і порожнечу вважаються у Ньо­го.
18: От­­­же, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому?
19: Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки.
20: А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо.
21: Хі­ба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі?
22: Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній,— як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла.
23: Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі.
24: Ледь вони посад­жені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому.
25: До кого ж ви уподібните Мене і з ким порів­няєте?— говорить Святий.
26: Зведіть очі ваші на висоту небес і по­ди­віться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч­ могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває.
27: Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»?
28: Хі­ба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.
29: Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність.
30: Стом­люються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають,
31: а ті, що на­діються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть— і не втомляться, підуть— і не зморяться.
1: Утішайте, утішайте народ Мій,— говорить Бог ваш;
2: говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.
3: Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому;
4: усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими;
5: і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вус­та Господні вирекли це.
6: Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть— трава, і уся краса її— як цвіт польовий.
7: Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ— трава.
8: Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме віч­но.
9: Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іуди­ним: ось Бог ваш!
10: Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воз­даяння Його перед лицем Його.
11: Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних.
12: Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби?
13: Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його?
14: З ким радиться Він, і хто напоум­ляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вка­зує­­ Йому путь мудрости?
15: Ось наро­ди— як крапля з відра, і вважають­ся як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він.
16: І Ливану недостатньо для жер­тов­ного вогню, і тварин на ньому— для всепалення.
17: Усі народи перед Ним як ніщо,— менше за нік­чемність і порожнечу вважаються у Ньо­го.
18: От­­­же, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому?
19: Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки.
20: А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо.
21: Хі­ба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі?
22: Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній,— як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла.
23: Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі.
24: Ледь вони посад­жені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому.
25: До кого ж ви уподібните Мене і з ким порів­няєте?— говорить Святий.
26: Зведіть очі ваші на висоту небес і по­ди­віться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч­ могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває.
27: Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»?
28: Хі­ба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.
29: Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність.
30: Стом­люються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають,
31: а ті, що на­діються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть— і не втомляться, підуть— і не зморяться.
← попередній розділнаступний розділ →