Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Ісаї

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим.
2: І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи.
3: І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню,­ у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стеж­ками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє— з Єрусалима.
4: І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої— на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.
5: О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.
6: Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого пе­рейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні.
7: І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його;
8: і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх.
9: І схилилася людина, і принизився муж,— і Ти не простиш їх.
10: Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його.
11: Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день.
12: Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене,— і воно буде принижене,—
13: і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські,
14: і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби,
15: і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну,
16: і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх.
17: І впа­­де велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день,
18: й ідоли зовсім зник­нуть.
19: І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Гос­­пода і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
20: У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм,
21: щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
22: Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?
← попередній розділнаступний розділ →