Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
2: Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
3: Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
4: Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
5: Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
6: Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
7: Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
8: І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
9: Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
10: Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди,— буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
11: Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
12: Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
13: Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
14: Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
15: Ти примножив народ, Господи, примножив народ,— прославив Себе, поширив усі краї землі.
16: Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління,­ коли покарання Твоє осягало його.
17: Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Гос­поди.
18: Були вагітні, мучилися,— і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
19: Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя— роса рослин, і земля вивергне мерців.
20: Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, до­ки не мине гнів;
21: бо ось, Господь ви­­ходить з оселі Своєї покарати меш­канців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.