Послання до Євреїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Бо Мелхіседек, цар Салиму, священник Бога Всевишнього, той, який зустрів Авраама і благословив його, коли він повертався після поразки царів,
2: якому і десятину Авраам відділив з усього,– по-перше, за значенням імені – цар правди, а потім і цар Салиму, тобто цар миру,
3: без батька, без матері, без родоводу, котрий не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, перебуває священником назавжди.
4: Бачите, який великий той, котрому і Авраам патріарх дав десятину з кращої здобичі своєї.
5: Ті, що одержують священство з синів Левіїних, мають заповідь – брати за законом десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоча й ці вийшли від чресл Авраамових.
6: Але цей, що не походив з роду їхнього, одержав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітницю.
7: Без усякого ж заперечення менший благословляється більшим.
8: І тут десятини беруть люди смертні, а там – той, хто має про себе свідчення, що він живе.
9: І, так би мовити, сам Левій, котрий приймає десятини, в особі Авраама дав десятину:
10: бо він ще був у чреслах батька, коли Мелхіседек зустрів його.
11: Отже, якби досконалість досягалась через левітське священство,– бо з ним сполучений закон народу,– то яка б ще була потреба поставати іншому священникові за чином Мелхіседека, а не іменуватися за чином Аарона?
12: Адже із переміною священства необхідно бути переміні і закону,
13: бо Той, про Кого говориться це, належав до іншого коліна, з якого ніхто не приступав до жертовника.
14: Бо відомо, що Господь наш засяяв з коліна Іуди, про яке Мойсей нічого не сказав відносно священства.
15: І це ще ясніше видно з того, що за подобою Мелхіседека постає Священник інший,
16: Котрий такий не за законом заповіді плотської, а за силою життя нескінченного.
17: Бо засвідчено: Ти священник повік за чином Мелхіседека.
18: Відміна ж попередньої заповіді буває внаслідок її немочі та некорисності,
19: бо закон нічого не довів до досконалості; але вводиться краща надія, через яку ми наближаємось до Бога.
20: І як це було не без клятви,–
21: бо ті були священниками без клятви, а Цей з клятвою, бо про Нього сказано: клявся Господь і не розкається: Ти священник повік за чином Мелхіседека (Пс. 109,4),–
22: то поручителем кращого завіту став Іісус.
23: До того ж, тих священників було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному;
24: а Цей, як перебуваючий вічно, має і священство нескінченне,
25: тому й може завжди спасати тих, які приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.
26: Такий і повинен бути у нас Первосвященник: святий, непричетний злу, непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес.
27: Котрий не має потреби щоденно, як ті первосвященники, приносити жертви спочатку за свої гріхи, потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Себе Самого.
28: Бо закон поставляє первосвященниками людей, котрі мають немочі, а слово клятвенне, після закону, поставило Сина, навіки досконалого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященника, Котрий сів праворуч престолу величі на небесах
2: і є священнослужитель святилища та скінії правдивої, яку збудував Господь, а не людина.
3: Кожен первосвященник поставляється для принесення дарів і жертв; а тому треба було, щоб і Цей також мав що принести.
4: Якби Він залишався на землі, то не був би і священником; бо тут такі священники, які за законом приносять дари,
5: і служать образу та тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він приступав до будування скінії: гляди, сказано, зроби все за зразком, показаним тобі на горі (Вих. 25,40).
6: Але Цей Первосвященник отримав служіння тим прекрасніше, чим кращого Він ходатай завіту, утвердженого на кращих обітницях.
7: Бо, якби перший завіт був без недоліку, то не було б потреби шукати місця іншому.
8: Але пророк, докоряючи їм, каже: ось, настають дні, говорить Господь, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,
9: не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми того часу, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської, бо вони не перебували в тому завіті Моєму, і Я зневажив їх, говорить Господь.
10: Ось завіт, котрий заповідаю дому Ізраїля після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх; і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
11: І не буде вчити кожен ближнього свого і кожен брата свого, кажучи: пізнай Господа; тому що всі від малого до великого, будуть знати Мене,
12: бо Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше (Ієр. 31,31–34).
13: Кажучи «новий», показав застарілість першого; а занепадаюче і старіюче близьке до знищення.