Біблія українською мовою

Послання до Євреїв

Розділ 6
1: Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до досконалості; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і вірі в Бога,
2: вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3: І це зробимо, якщо Бог дозволить.
4: Бо неможливо – один раз просвічених, і тих, що прийняли дар небесний і стали причасниками Духа Святого,
5: і вкусили доброго слова Божого, і сил майбутнього віку,
6: і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знов розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7: Земля, що п'є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, одержує благословіння від Бога;
8: а та, на якій ростуть терни й будяки, непридатна і близька до прокляття, кінець якого – спалення.
9: Втім за вас, улюблені, ми надіємось, що ви в кращому стані і дотримуєтесь спасіння, хоча й говоримо так.
10: Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любові, яку ви виявили в ім'я Його, послуживши і служачи святим.
11: Бажаємо ж, щоб кожен з вас, для повної впевненості в надії, виявляв таку саму старанність до кінця,
12: щоб ви не облінились, а наслідували тих, котрі вірою та довготерпінням успадковують обітниці.
13: Бог, даючи обітницю Авраамові, як не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,
14: кажучи: істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.
15: І так Авраам, довготерпівши, одержав обіцяне.
16: Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.
17: Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву,
18: щоб у двох непохитних речах, в яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,
19: яка для душі є неначе якір безпечний і міцний, і входить аж до середини за завісу,
20: куди предтечею за нас увійшов Іісус, зробившись Первосвященником навік за чином Мелхіседека.
← попередній розділ наступний розділ →
Розділ 9
1: І перший завіт мав постанову про Богослужіння і святилище земне:
2: бо побудована була скінія перша, в якій був світильник, і трапеза та жертовні хліби, і яка називається «святе».
3: За другою ж завісою була скінія, названа «Святе святих»,
4: яка мала золоту кадильницю і обкладений з усіх сторін золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,
5: а над ним херувими слави, осіняючі очистилище; про що не слід тепер говорити докладно.
6: При такому влаштуванні, до першої скінії завжди входять священники відправляти Богослужіння;
7: а до другої – раз на рік один тільки первосвященник, не без крові, яку приносить за себе і за гріхи невідання народу.
8: Цим Дух Святий показує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть попередня скінія.
9: Вона є образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть зробити в совісті досконалим того, хто приносить.
10: І вони зі стравами і напоями, та різноманітними омиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.
11: Але Христос, Первосвященник майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скінією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,
12: і не з кров'ю козлів і телят, але зі Своєю Кров'ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне викуплення.
13: Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,
14: то тим більше Кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу живому і істинному!
15: І тому Він є ходатай нового завіту, щоб внаслідок смерті Його, яка сталася для викуплення від злочинів, заподіяних в першому завіті, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне.
16: Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17: бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий.
18: Чому і перший завіт був утверджений не без крові.
19: Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, взяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом, і окропив як саму книгу, так і весь народ,
20: кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог (Вих. 24,8).
21: Також окропив кров'ю і скінію та всі богослужбові сосуди.
22: Та майже все за законом очищається кров'ю, і без проливання крові не буває прощення.
23: Отож образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне – жертвами, кращими від цих.
24: Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, влаштоване за зразком істинного, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лице Боже,
25: і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященник входить у святилище щороку з чужою кров'ю;
26: інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю.
27: І як людям визначено один раз умерти, а потім суд,
28: так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.

← попередній розділ

наступний розділ →