Книга пророка Авакума

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.
2: А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.
3: Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.
4: Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.
5: І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.
6: Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!
7: Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?
8: За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
9: Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!
10: Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.
11: Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.
12: Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!
13: Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?
14: Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.
15: Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!
16: Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!
17: Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
18: Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?
19: Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!
20: А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!
1: Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.
2: А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.
3: Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.
4: Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.
5: І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.
6: Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!
7: Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?
8: За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
9: Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!
10: Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.
11: Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.
12: Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!
13: Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?
14: Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.
15: Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!
16: Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!
17: Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
18: Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?
19: Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!
20: А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!
1: Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.
2: А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.
3: Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.
4: Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.
5: І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.
6: Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!
7: Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?
8: За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
9: Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!
10: Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.
11: Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.
12: Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!
13: Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?
14: Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.
15: Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!
16: Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!
17: Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.
18: Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?
19: Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!
20: А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!

← попередній розділ

Розділ 3
1: Молитва пророка Авакума, для співу на струнному приладі:
2: Господи, звістку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє діло в середині років, у середині літ об'яви, у гніві про милість згадай!
3: Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Села. Велич Його вкрила небо, і слави Його стала повна земля!
4: А сяйво було, наче соняшне світло, проміння при боці у Нього, і там укриття Його потуги.
5: Перед обличчям Його моровиця іде, а по стопах Його пнеться полум'я.
6: Став, і землю Він зміряв, поглянув і народи затряс, і попадали гори довічні, вікові похилились узгір'я. Путі Його вічні.
7: Я бачив намети Кушана під кривдою, тремтять покривала мідіянського краю.
8: Чи на ріки, о Господи, Ти запалав, чи на ріки Твій гнів? Чи Твоє пересердя на море, що їздиш на конях Своїх, на спасенних Своїх колесницях?
9: Лук твій голий, нагий, наповнений стріл сагайдак. Села. Ти річками землю розсік.
10: Тебе вгледівши, гори дрижали, водяна течія потекла, безодня свій голос дала, зняла високо руки свої.
11: Сонце й місяць спинилися в мешканні своєму при світлі Твоїх стріл, що літають при сяйві блискучого списа Твого.
12: У люті ступав Ти землею, у гніві людей молотив.
13: Ти вийшов спасти Свій народ, спасти Помазанця Свого. Ти з дому безбожного голову збив, обнажив Ти основу по шию. Села.
14: Ти пробив його списами голову князя його, як вони піднялись, щоб мене розпорошити; вони тішилися, немов мали пожерти таємно убогого.
15: Ти кіньми Своїми по морю топтав, по водній великій громаді.
16: Я почув і затремтіла утроба моя, задзвеніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утиску, коли прийде народ, який має на вас наступати.
17: Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби,
18: то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!
19: Бог Господь моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах! Для дириґента хору на моїх струнних знаряддях.