Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.
2: І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.
3: Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.
4: І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.
5: Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.
6: Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега
7: і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.
8: Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,
9: але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
10: І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.
11: Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.
12: Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13: Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.
14: Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
15: І сказав [Господь] Бог Ною:
16: вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;
17: виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.
18: І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;
19: усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.
20: І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.
21: І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:
22: надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];
2: нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;
3: все движущееся, что живет, будет вам в пищу; как зелень травную даю вам все;
4: тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;
5: Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;
6: хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;
7: ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.
8: І сказав Бог Ною і синам його з ним:
9: ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,
10: і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;
11: укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.
12: І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:
13: Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.
14: І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;
15: і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.
16: І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.
17: І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.
18: Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.
19: Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.
20: Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;
21: і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.
22: І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.
23: Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.
24: Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,
25: і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.
26: Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;
27: нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.
28: І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.
29: Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.