...

Святе Письмо

Книга Буття

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 7
1: І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді.
2: Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.
3: Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.
4: Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!
5: І зробив Ной усе, як звелів був Господь.
6: А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.
7: І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.
8: Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,
9: по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.
10: І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.
11: Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.
12: І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.
13: Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,
14: вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.
15: І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.
16: А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.
17: І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею.
18: І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води.
19: І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.
20: На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.
21: І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.
22: Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.
23: І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.
24: І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 8
1: І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
2: І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.
3: І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.
4: А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5: І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6: І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7: І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8: І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
9: Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10: І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11: І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12: І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13: І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14: А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.
15: І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16: Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17: Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
18: І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19: Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
20: І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
21: І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22: Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!
← попередній розділнаступний розділ →