Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Буття

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 43
1: Голод посилився на землі.
2: І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
3: І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.
4: Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі,
5: а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.
6: Ізраїль сказав: для чого ви зро­били мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат?
7: Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими роз­питами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого?
8: Іуда ж сказав Ізраїлю, бать­кові сво­є­му: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші;
9: я від­повідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя;
10: якби ми не барилися, то вже сходили б двічі.
11: Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів;
12: візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд;
13: і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того;
14: Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.
15: І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа.
16: Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні.
17: І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів.
18: І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших.
19: І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому,
20: і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,
21: і трапилося,­ що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками;
22: а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.
23: Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; сріб­ло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.
24: І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім.
25: І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб.
26: І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі.
27: Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він?
28: Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благосло­венна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися.
29: І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна,­ брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!
30: І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.
31: І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву.
32: І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян.
33: І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і мо­лодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним.
34: І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро біль­шою за частки кожного з них. І пи­ли, і доволі пили вони з ним.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 45
1: Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм.
2: І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
3: І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним.
4: І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет;
5: але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали ме­не сюди, тому що Бог послав мене пе­ред вами для збереження вашого життя;
6: тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть;
7: Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визво­ленням.
8: Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській.
9: Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;
10: ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє;
11: і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє.
12: І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами;
13: скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.
14: Й упав він на шию Ве­ніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.
15: І цілував усіх братів своїх і плакав, обій­маючи їх. Потім говорили з ним бра­ти його.
16: Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і при­ємно було фараонові і рабам його.
17: І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’юч­те худобу вашу [хлібом] і йдіть у зем­лю Ханаанську;
18: і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єги­петській, і ви буде­те їсти плоди землі.
19: Тобі ж повелі­ваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть бать­ка вашого і прийдіть;
20: і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.
21: Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу,
22: кож­ному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібни­ків і п’ять перемін одягу;
23: також і батькові своєму послав десять ос­лів, ­нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу.
24: І відпус­тив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі.
25: І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого,
26: і сповістили його, сказав­ши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм.
27: Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх,
28: і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.
← попередній розділнаступний розділ →