Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 28
1: І покликав Ісаак Якова і бла­гословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських;
2: встань, піди в Месопотамію, в дім Вафуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, з дочок Лавана, брата матері твоєї;
3: Бог же Всемогутній нехай благословить тебе, нехай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе безліч народів,
4: і не­хай дасть тобі благословення Авраама [батька мого], тобі і нащадкам твоїм­ з тобою, щоб тобі успадкувати землю­ подорожування твого, яку Бог дав Аврааму!
5: І відпустив Ісаак Якова, і він пішов у Месопотамію до Лавана,­ сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава.
6: Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова і благословляючи послав його в Месопотамію, взяти собі дружину звідти, і заповів йому, сказавши: не бери дружини з дочок ханаанських;
7: і що Яків послухав батька свого і матері своєї і пішов у Месопо­тамію.
8: І побачив Ісав, що дочки ха­наанські неугодні Ісааку, батькові його;
9: і пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі дружину Махалафу, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Наваїофову, зверх інших дружин своїх.
10: Яків же вийшов із Вирсавії і пішов у Харан,
11: і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці.
12: І по­бачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній.
13: І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; [не бійся]. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству;
14: і бу­де потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні;
15: і ось, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю зем­лю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі.
16: Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав!
17: І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні.
18: І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі під голову, і поставив його пам’ятником, і полив єлей на верхівку його.
19: І нарік [Яків] ім’я місцю тому: Вефиль*, а раніше ім’я того міста було: Луз.
20: І дав Яків обітницю, сказавши: якщо [Господь] Бог буде зі мною і збереже мене в путі цій, у яку я йду, і дасть мені хліб їсти й одяг одягнутися,
21: і я у мирі повернусь у дім батька мого, і буде Господь моїм Богом, —
22: то цей камінь, який я поставив пам’ятником, буде [у мене] домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 35
1: Бог сказав Якову: встань, пі­ди у Вефиль і живи там, і зроби там жертовник Богу, Який явився тобі, коли ти тікав від лиця Ісава,­ брата твого.
2: І сказав Яків дому сво­єму і всім, хто був з ним: киньте богів чужих, що знаходяться у вас, і очис­тіться, і перемініть одяг ваш;
3: встанемо і підемо у Вефиль; там влаштую я жертовник Богу, Який почув мене в день біди моєї і був зі мною [й оберігав мене] в путі, якою я ходив.
4: І віддали Якову всіх богів чужих, що були в руках їх, і серги, що були у вухах їхніх, і закопав їх Яків під дубом, який поблизу Сихема. [І залишив їх невідомими навіть до ни­нішнього дня.]
5: І вирушили вони [від Сихема]. І був жах Божий на навколишніх містах, і не переслідували синів Яковових.
6: І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанській, тобто у Вефиль, сам і всі люди, що були з ним,
7: і влаштував там жертовник, і назвав це місце: Ел-Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця [Ісава] брата свого.
8: І померла Девора, годувальниця Ревеккина, і поховали її нижче Вефиля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу.
9: І явився Бог Якову [в Лузі] після повернення його з Месопотамії, і благословив його,
10: і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; відтепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє: Ізраїль. І нарік йому ім’я: Ізраїль.
11: І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній; плодись й розмножуйся; народ і безліч народів буде від тебе, і царі народяться із лона твого;­
12: землю, яку Я дав Аврааму й Ісааку, Я дам тобі, і нащадкам твоїм­ піс­ля тебе дам землю цю.
13: І відійшов від нього Бог з місця, на якому говорив йому.
14: І поставив Яків пам’ятник на місці, на якому говорив йому [Бог], пам’ятник кам’яний, і злив на нього узливання, і злив на нього єлей;
15: і нарік Яків ім’я місцю, на якому Бог говорив йому: Вефиль.
16: І вирушили з Вефиля. [І розкинув він намет свій за вежею Гадер.] І коли ще залишалася деяка відстань землі до Ефрафи, Рахиль народила, і пологи її були тяжкими.
17: Коли ж вона страждала в пологах, повитуха сказала їй: не бійся, бо і це тобі син.
18: І коли виходила з неї душа, бо вона вмирала, то нарек­ла­ йому ім’я: Бено­ні. Але батько його назвав його Вені­аміном.
19: І вмерла Рахиль, і похова­на­ була по дорозі у Ефрафу, тобто Вифлеєм.
20: Яків поставив над гробом її пам’ятник. Це надгробний пам’ятник Рахилі до цього дня.
21: І ви­ру­шив [звід­ти] Ізраїль і розкинув намет свій за вежею Гадер.
22: Під час перебування Ізраїля в тій країні, Рувим пішов і переспав з Валлою, наложницею батька свого [Якова]. І почув Ізраїль [і прийняв­ це зі смутком]. Синів же в Якова було дванадцять.
23: Сини Лії: первісток Якова Рувим, після нього Симеон, Левій, Іуда, Іссахар і Завулон.
24: Сини Рахилі: Йосиф і Веніамін.
25: Сини Валли, служниці Рахилиної: Дан і Неффалим.
26: Сини Зелфи, служниці Ліїної: Гад і Асир. Ці сини Якова, які народилися йому в Месопотамії.
27: І прийшов Яків до Ісаака, бать­ка свого, [бо він був ще живий,] у Мамре, у Кириаф-Арбу, тобто Хеврон [у землі Ханаанській,] де подорожували Авраам та Ісаак.
28: І було днів [життя] Ісаакового сто вісімдесят років.
29: І спустив Ісаак дух і помер, і приєднався до народу свого, будучи старим і насиченим життям; і поховали його Ісав і Яків, сини його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: І було, після цих подій Бог спо­­­кушав Авраама і сказав йо­му: Аврааме! Він сказав: ось я.
2: Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.
3: Авраам устав рано-вран­ці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.
4: На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.
5: І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.
6: І взяв Авраам­ дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.
7: І по­чав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?
8: Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.
9: І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.
10: І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.
11: Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.
12: Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.
13: І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.
14: І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.
15: І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба
16: і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]
17: то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небес­ні і як пісок на березі моря; й оволо­діє сíм’я твоє містами ворогів своїх;
18: і благословляться у сіме­ні твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.
19: І повер­нувся Авраам до слуг своїх, і вста­ли і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.
20: Після цих подій Авраама сповіс­тили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів:
21: Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,
22: Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла;
23: від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамо­вому;
24: і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху.