Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: І було, після цих подій Бог спо­­­кушав Авраама і сказав йо­му: Аврааме! Він сказав: ось я.
2: Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.
3: Авраам устав рано-вран­ці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.
4: На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.
5: І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.
6: І взяв Авраам­ дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.
7: І по­чав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?
8: Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.
9: І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.
10: І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.
11: Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.
12: Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.
13: І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.
14: І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.
15: І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба
16: і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]
17: то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небес­ні і як пісок на березі моря; й оволо­діє сíм’я твоє містами ворогів своїх;
18: і благословляться у сіме­ні твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.
19: І повер­нувся Авраам до слуг своїх, і вста­ли і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.
20: Після цих подій Авраама сповіс­тили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів:
21: Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,
22: Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла;
23: від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамо­вому;
24: і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5-6
1: Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її,
2: чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх.
3: Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф.
4: Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок.
5: Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер.
6: Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса.
7: Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок.
8: Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер.
9: Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана.
10: Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок.
11: Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер.
12: Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла.
13: Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок.
14: Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер.
15: Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда.
16: Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок.
17: Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер.
18: Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха.
19: Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок.
20: Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер.
21: Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала.
22: І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок.
23: Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років.
24: І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.
25: Мафусал жив сто вісімдесят сім років і породив Ламеха.
26: Після народження Ламеха Мафусал жив сімсот вісімдесят два роки і породив синів і дочок.
27: Усіх же днів Мафусала було дев’ятсот шістдесят дев’ять років; і він помер.
28: Ламех жив сто вісімдесят два [188] роки і породив сина,
29: і дав йому йому ім’я: Ной, сказавши: він утішить нас у ділах наших й у праці рук наших при оброблянні землі, яку прокляв Господь [Бог].
30: І жив Ламех після народження Ноя п’ятсот дев’яносто п’ять [565] років і породив синів і дочок.
31: Усіх же днів Ламеха було сімсот сімдесят сім [753] років; і він помер.
32: Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета.