Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: І прийшли ті два ангели в Со­­дом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі
2: і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці.
3: Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли.
4: Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок
5: і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх.
6: Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері,
7: і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла;
8: ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічо­го, тому що вони прийшли під дах дому мого.
9: Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері.
10: Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули;
11: а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу.
12: Ска­за­ли­­ мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх ви­веди із цього місця,
13: тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його.
14: І ви­йшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, ви­йдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.
15: Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста.
16: І ос­кільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом.
17: Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути.
18: Але Лот сказав їм: ні, Владико!
19: ось, раб Твій зна­йшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер;
20: ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе].
21: І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш;
22: поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор.
23: Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор.
24: І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба,
25: і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі.
26: Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом.
27: І встав Авраам рано-вранці [і пі­шов] на місце, де стояв перед лицем Господа,
28: і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з зем­лі, як дим із печі.
29: І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот.
30: І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його.
31: І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звича­єм усієї землі;
32: отже, напоїмо бать­ка­ нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
33: І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала.
34: На другий день стар­ша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
35: І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала.
36: І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого,
37: і на­родила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині.
38: І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині.