Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І була вся земля одна мова та слова одні.
2: І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
3: І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
4: І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.
5: І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
6: І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
7: Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.
8: І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.
9: І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
10: Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
11: І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
12: А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.
13: І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
14: Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
15: І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
16: Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
17: І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
18: Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.
19: І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.
20: А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.
21: І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.
22: А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.
23: І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.
24: А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.
25: І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
26: Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.
27: А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.
28: Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.
29: І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.
30: А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.
31: І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.
32: І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.
2: І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.
3: І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!
4: І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану.
5: І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.
6: І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.
7: І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.
8: А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення.
9: І подавався Аврам усе далі на південь.
10: І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.
11: І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя.
12: І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою.
13: Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе.
14: І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.
15: І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового.
16: І він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.
17: І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.
18: І прикликав фараон Аврама й сказав: Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?
19: Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, візьми та й іди!
20: І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: І сталось за днів Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Елласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, і Тидала, царя Ґоїму,
2: вони вчинили війну з Бераєм, царем Содому, і з Біршаєм, царем Гомори, з Шин'авом, царем Адми, і Шемевером, царем Цевоїму, і з царем Белаю, що Цоар тепер.
3: Усі ці зібрались були до долини Сіддім, вона тепер море Солоне.
4: Дванадцять літ служили вони Кедор-Лаомерові, а року тринадцятого повстали.
5: А року чотирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царі, що були з ним, і побили Рефаїв в Аштерот-Карнаїмі, і Зузів у Гамі, і Емів у Шаве-Кір'ятаїмі,
6: і Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що він при пустині.
7: І вернулись вони, і прибули до Ен-Мішпату, воно тепер Кадеш, і звоювали всю землю Амалика, а також Аморея, що сидів у Хаццон-Тамарі.
8: І вийшов цар Содому, і цар Гомори, і цар Адми, і цар Цевоїму, і цар Белаю, тепер він Цоар, і вишикувалися з ними на бій у долині Сіддім,
9: із Кедор-Лаомером, царем Еламу, і Тидалом, царем Ґоїму, і Амрафелом, царем Шинеару, і Арйохом, царем Елласару, чотири царі проти п'ятьох.
10: А долина Сіддім була повна смоляних ям; і втекли цар Содому й цар Гомори, та й попадали туди, а позосталі повтікали на гору.
11: І взяли вони ввесь маєток Содому й Гомори, і всю їхню поживу, і пішли.
12: І взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо пробував у Содомі, і добро його та й пішли.
13: І прийшов був недобиток, та й розповів єврею Аврамові, а він жив між дубами амореянина Мамре, брата Ешколового й брата Анерового, Аврамових спільників.
14: І почув Аврам, що небіж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправних слуг, що в домі його народились, три сотні й вісімнадцять, і погнався до Дану.
15: І він поділився на гурти вночі, він та раби його, і розбив їх, і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч Дамаску.
16: І вернув він усе добро, а також Лота, небожа свого, і добро його повернув, а також жінок та людей.
17: Тоді цар Содому вийшов назустріч йому, як він повертався, розбивши Кедор-Лаомера та царів, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Царська.
18: А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього.
19: І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю.
20: І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.
21: І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі.
22: Аврам же сказав цареві содомському: Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,
23: що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама.
24: Я не хочу нічого, даси тільки те, що слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешкол і Мамре, частину свою вони візьмуть.