Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі:
2: Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.
3: А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма.
4: А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани.
5: Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.
6: А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.
7: А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан.
8: Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів.
9: Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем.
10: А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.
11: З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах,
12: і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике.
13: А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів,
14: і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.
15: А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета,
16: і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина,
17: і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина,
18: і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина.
19: І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу.
20: Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.
21: А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів.
22: Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.
23: А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш.
24: А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера.
25: А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.
26: А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха,
27: і Гадорама, і Узала, і Диклу,
28: і Увала, і Авімаїла, і Шеву,
29: і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові.
30: А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої.
31: Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.
32: Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І була вся земля одна мова та слова одні.
2: І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
3: І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
4: І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.
5: І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
6: І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
7: Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.
8: І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.
9: І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
10: Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
11: І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
12: А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.
13: І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
14: Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
15: І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
16: Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
17: І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
18: Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.
19: І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.
20: А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.
21: І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.
22: А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.
23: І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.
24: А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.
25: І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
26: Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.
27: А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.
28: Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.
29: І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.
30: А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.
31: І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.
32: І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.