Біблія українською мовою

Книга пророка Єзекіїля

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 33
1: І було до мене слово Господ­нє:
2: сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем;
3: і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ;
4: і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе,— то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
5: Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє.
6: Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений,— то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стяг­ну від руки стража.
7: І тебе, сину люд­ський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене.
8: Ко­ли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його,— то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
9: Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навер­нувся від нього, але він від путі свого­ не навернувся,— то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою.
10: І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини на­ші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?»
11: Скажи їм: живу Я,— говорить Гос­подь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі сво­го і живий був. На­верніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
12: І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність.
13: Коли Я скажу правед­нику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду,— то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив.
14: А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і бу­де творити суд і правду,
15: якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкра­дене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого­ поганого,— то він буде живий, не помре.
16: Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде жи­­­вий.
17: А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь непра­вий.
18: Коли пра­вед­ник відступив від праведности своєї і почав чинити без­законня,— то він помре за те.
19: І ко­ли­ беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і прав­ду, він бу­де за те живий.
20: А ви говорите: «не­­­­правий путь Господа!» Я буду судити вас, до­ме Ізраїлів, кож­ного за путями його.
21: У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до ме­не один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!»
22: Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені ру­ка Господа, і Він відкрив мені вуста,­ перше ніж той прийшов до мене зран­ку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний.
23: І було до мене слово Господнє:
24: сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння зем­лю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння».
25: Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею?
26: Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
27: Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розо­рених, упадуть від меча; а хто у по­лі,­­­ того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті пом­руть від моровиці.
28: І зроблю землю пу­стелею з пустель, і горда могут­ність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих.
29: І пізнають, що Я Господь, ко­ли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили.
30: А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Гос­пода».
31: І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх.
32: І ось, ти для них— як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.
33: Але коли збудеться,— ось, вже і збувається,— тоді пізнають, що серед них був пророк.