Біблія українською мовою

Книга пророка Єзекіїля

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: І було до мене слово Господнє:
2: і ти, сину людський, чи хо­чеш судити, судити місто крови? ви­слови йому всі мерзоти його.
3: І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе!
4: Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям.
5: Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством.
6: Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров.
7: У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе.
8: Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш.
9: Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, по­серед тебе роблять мерзоти.
10: Наготу­ батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе.
11: Хтось робить мер­зоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку бать­ка сво­­­го.
12: Хабарі беруть у тебе, щоб про­ливати кров; ти береш ріст і лих­ву і на­сильством вимагаєш користь у ближ­­нього твого, а Мене за­було,— говорить Господь Бог.
13: І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе.
14: Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю.
15: І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе.
16: І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь.
17: І бу­­ло до мене слово Господнє:
18: сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони— олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла.
19: Тому так говорить Господь Бог: ос­кільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим.
20: Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас.
21: Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього.
22: Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви се­ред нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас.
23: І було до мене слово Господнє:
24: сину людський! скажи йому: ти— земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву!
25: Змова пророків її серед неї— як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кіль­кість удів.
26: Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них.
27: Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь.
28: А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь.
29: А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця при­гноблюють несправедливо.
30: Шу­кав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов.
31: Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову,— говорить Господь Бог.