Біблія українською мовою

Книга пророка Єзекіїля

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм.
2: І було до мене слово Господнє: З сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм?
3: сын человеческий! Сии люди допустили идолов своих в сердце свое и поставили соблазн нечестия своего перед лицем своим: могу ли Я отвечать им?
4: Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка,— то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь?
5: Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене.
6: Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше.
7: Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього,— то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе?
8: Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь.
9: А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я про­стягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля.
10: І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка,
11: щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом,— говорить Господь Бог.
12: І було до мене слово Господнє:
13: сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу;
14: і якби зна­йшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов,— то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі,— говорить Господь Бог.
15: Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною:
16: то ці три мужі серед неї,— живу Я,— говорить Господь Бог,— не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею.
17: Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: «меч, пройди по землі!», і став знищувати на ній людей і худобу,
18: то ці три мужі серед неї,— живу Я,— говорить Господь Бог,— не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спас­лися б.
19: Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу:
20: то Ной, Да­ниїл та Іов серед неї,— живу Я,— говорить Господь Бог,— не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі.
21: Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу,
22: і тоді залишиться в ньому залишок, сини і доч­ки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього.­
23: Вони утішать вас, коли ви побачи­те поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому,— говорить Господь Бог.