Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Екклезіаста, або Проповідника

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 3
1: Усьому свій час, і час усякій речі під небом:
2: час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене;
3: час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати;
4: час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати;
5: час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів;
6: час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати;
7: час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити;
8: час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.
9: Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться?
10: Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому.
11: Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця.
12: Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму.
13: І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це— дар Божий.
14: Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати,— і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його.
15: Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було,— і Бог воззове минуле.
16: Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня.
17: І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там».
18: Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини;
19: тому що доля синів людських і доля тварин— доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все— суєта!
20: Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох.
21: Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?
22: Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це— доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?
← попередній розділнаступний розділ →