Книга Екклезіаста, або Проповідника

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
2: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
3: час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4: час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
5: час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
6: час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
7: час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8: час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!
9: Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?
10: Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,
11: усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...
12: Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.
13: І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!
14: Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15: Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!
16: І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...
17: Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
18: Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
19: бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...
20: Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...
21: Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
22: І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...