Святе Письмо

Книга Екклезіястова

наступний розділ →
Розділ 1
1: Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2: Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!
3: Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?
4: Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!
5: І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.
6: Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...
7: Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!
8: Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...
9: Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...
10: Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
11: Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...
12: Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13: І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.
14: Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...
15: Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!
16: Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
17: І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...
18: Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...
← попередній розділ
Розділ 12
1: І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!
2: аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,
3: у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,
4: і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
5: і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,
6: аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...
7: І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
8: Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...
9: Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.
10: Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.
11: Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.
12: А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!
13: Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!
14: Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!
← попередній розділ