Біблія українською мовою
Старий Завіт – переклад Івана Огієнка
Новий Завіт – переклад Волинської єпархії Української Православної Церкви
Книга Екклезіаста, або Проповідника
| наступний розділ → |
1: Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2: Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт,— усе суєта!
3: Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем?
4: Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки.
5: Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.
6: Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої.
7: Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти.
8: Усі речі— у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням.
9: Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем.
10: Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас.
11: Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.
12: Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі;
13: і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому.
14: Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе— суєта і томління духу!
15: Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати.
16: Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання.
17: І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це— томління духу;
18: тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.
| ← попередній розділ |
1: І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!»
2: доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем.
3: У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно;
4: і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу;
5: і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці;—
6: доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем.
7: І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його.
8: Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе— суєта!
9: Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч.
10: Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно.
11: Слова мудрих— як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх— від єдиного пастиря.
12: А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг— кінця не буде, і багато читати— втомлює тіло.
13: Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини;
14: бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.
| ← попередній розділ |