Біблія українською мовою

Книга пророка Даниїла

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх.
2: Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене.
3: І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну.
4: Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його.
5: Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Вал­тасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон.
6: Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ні­­яка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його.
7: Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе.
8: Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі.
9: Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася­ усяка плоть.
10: І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий.
11: Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його;
12: але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній.
13: Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і про­йдуть над ним сім часів.
14: Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевиш­ній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє­ над ним приниженого між людьми».
15: Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.
16: Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його!
17: Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі,
18: на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні,
19: це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя— до країв землі.
20: А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тіль­ки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів»,—
21: то ось значення цього,­ царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя:
22: тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевиш­ній володарює над царством людським і дає його, кому хоче.
23: А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну.
24: Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої прав­дою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій.
25: Усе це збулося над царем Навуходоносором.
26: Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Ва­­вилоні,
27: цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі!
28: Ще слова­ ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе!
29: І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з поль­овими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!»
30: Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волос­ся­ у нього виросло як у лева, і нігті у ньо­го— як у птаха.
31: Піс­ля закінчен­ня ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повер­нув­ся до мене; і благословив я Всевиш­­нь­ого, звеличив і прославив Вічного,­ Якого володарювання— володарювання вічне, і Якого царство— у роди і роди.
32: І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого,­ хто міг би протистояти руці Його і ска­­зати Йому: «що Ти зробив?»
33: У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася.
34: Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.­