Біблія українською мовою

Книга пророка Даниїла

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Цар Навуходоносор зробив зо­­лотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в облас­ті­­ Вавилонській.
2: І послав цар На­вухо­доносор зібрати сатрапів, на­міс­ни­ків, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних прави­телів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив­ цар Навуходоносор.
3: І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор.
4: Тоді глашатай голосно виклик­нув: оголошується вам, народи, племена і мови:
5: у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор.
6: А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем.
7: Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.
8: У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв.
9: Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи!
10: Ти, ца­рю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопіл­ки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу;
11: а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем.
12: Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються.
13: Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Ми­саха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя.
14: Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся?
15: Від­нині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, ців­ниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї?
16: І відповіли­ Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це.
17: Бог наш, Якому ми служимо, силь­ний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити.
18: Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося.
19: Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її,
20: і найсильні­шим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Ав­де­на­го і кинути їх у піч, розжарену вогнем.
21: Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем.
22: І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
23: А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [
24: *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благослов­ляючи Господа.
25: І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:
26: «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки.
27: Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні.
28: Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші.
29: Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили.
30: Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було.
31: І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом.
32: І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі.
33: І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе.
34: Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого.
35: Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого,
36: яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі мо­ря.
37: Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші,
38: і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою.
39: Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті.
40: Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Те­бе.
41: І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого.
42: Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї
43: і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи,
44: і нехай посоромляться всі, що роб­лять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і си­ла їх нехай скрушиться,
45: і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».
46: А тим часом слуги царя, які вки­нули їх, не переставали розпалювати­ піч нафтою, смолою, паклею і хмизом,
47: і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів
48: і вири­ва­­­лося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі.
49: Але ангел Господній зійшов у піч разом з Аза­рією і тими, що були з ним,
50: і ви­ки­нув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх.
51: Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:
52: «Благословенний Ти, Господи Бо­же отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благосло­венне ім’я слави Твоєї, святе і пре­хваль­не, що підноситься повіки.
53: Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преслав­ний повіки.
54: Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки.
55: Благословенний Ти на престолі слави царства Твого,­ і прехвальний і препрославлений повіки.
56: Благословенний Ти на твер­ді небесній, і прехвальний і препро­славлений повіки.
57: Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
58: Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
59: Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
60: Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
61: Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
62: Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
63: Благослов­ляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
64: Бла­гословляйте, усякий дощ і ро­са, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
65: Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
66: Благослов­ляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
67: Благословляйте, холод і спека, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
68: Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.
69: Благослов­ляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
70: Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
71: Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
72: Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
73: Благослов­ляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
74: Нехай благословляє земля Гос­пода, нехай оспівує і прославляє Його повіки.
75: Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
76: Благослов­ляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки.
77: Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
78: Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
79: Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
80: Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
81: Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
82: Благословляйте, сини людські, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
83: Благословляй, Ізраїлю, Гос­пода, оспівуй і прослав­ляй Його повіки.
84: Благословляйте, священики Господні, Гос­пода, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.­
85: Благослов­ляйте, раби Гос­подні, Господа, ос­півуйте і прославляйте Його повіки.
86: Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
87: Благословляйте,­ праведні і сми­ренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його по­віки.
88: Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із сере­довища вогню визволив нас.
89: Слав­те Господа, бо Він благий, бо повік милість Його.
90: Благословляйте усі, хто ша­нує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]
91: Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і по­спішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, ца­рю!
92: На це він сказав: ось, я бачу чо­­­­тирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого.
93: Тоді підійшов Навухо­доносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Ми­саху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню.
94: І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і рад­ники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них.
95: Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого!
96: І від мене дається повеління, щоб з усяко­го народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шмат­ки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати.
97: Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].
98: Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться!
99: Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.
100: Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його— царст­во­ вічне, і володіння Його— у роди і роди.