Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Даниїла

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього.
2: І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем.
3: І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон.
4: І сказали халдеї цареві по-ара­мейськи: царю! повіки живи! ска­жи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його.
5: Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шмат­ки будете порубані, і доми ваші обер­нуться на руїни.
6: Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його.
7: Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення.
8: Відповів цар і сказав: точно­ знаю, що ви хочете виграти час, то­му що бачите, що слово відступило від мене.
9: Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один на­мір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я ді­знаюся, що ви можете пояснити мені і значення його.
10: Халдеї відповіли царю і сказали: немає на зем­лі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, вели­кий і могутній, не вимагав подібного­ ні від якого тайновідця, ворож­бита і халдея.
11: Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю.
12: Розлю­тився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.
13: Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх.
14: Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських;
15: і запитав Ариоха, сильного при царі: «чо­му таке грізне повеління від ца­ря?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові.
16: І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він пред­­ставить цареві тлумачення сну.
17: Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм,
18: щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими.
19: І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного.
20: І сказав Да­ни­їл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього муд­рість і сила;
21: він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним;
22: Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло жи­ве з Ним.
23: Славлю і величаю Те­бе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив ме­ні те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.
24: Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, яко­­му цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну.
25: Тоді Ариох не­гайно привів Даниї­ла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну.
26: Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і зна­чення його?
27: Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити.
28: Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі:
29: ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.
30: А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого.
31: Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.
32: У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його— зі срібла, черево його і стегна його мідні,
33: гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні.
34: Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх.
35: Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і на­повнив усю землю.
36: Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.
37: Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу,
38: і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти— це золота голова!
39: Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею.
40: А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати.
41: А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.
42: І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке.
43: А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються че­рез сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.
44: І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства,­ а саме буде стояти вічно,
45: оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його!
46: Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння.
47: І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю!
48: Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато­ великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма муд­­­рецями вавилонськими.
49: Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 3
1: Цар Навуходоносор зробив зо­­лотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в облас­ті­­ Вавилонській.
2: І послав цар На­вухо­доносор зібрати сатрапів, на­міс­ни­ків, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних прави­телів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив­ цар Навуходоносор.
3: І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор.
4: Тоді глашатай голосно виклик­нув: оголошується вам, народи, племена і мови:
5: у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор.
6: А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем.
7: Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.
8: У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв.
9: Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи!
10: Ти, ца­рю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопіл­ки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу;
11: а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем.
12: Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються.
13: Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Ми­саха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя.
14: Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся?
15: Від­нині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, ців­ниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї?
16: І відповіли­ Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це.
17: Бог наш, Якому ми служимо, силь­ний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити.
18: Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося.
19: Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її,
20: і найсильні­шим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Ав­де­на­го і кинути їх у піч, розжарену вогнем.
21: Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем.
22: І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
23: А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [
24: *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благослов­ляючи Господа.
25: І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:
26: «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки.
27: Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні.
28: Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші.
29: Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили.
30: Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було.
31: І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом.
32: І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі.
33: І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе.
34: Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого.
35: Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого,
36: яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі мо­ря.
37: Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші,
38: і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою.
39: Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті.
40: Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Те­бе.
41: І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого.
42: Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї
43: і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи,
44: і нехай посоромляться всі, що роб­лять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і си­ла їх нехай скрушиться,
45: і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».
46: А тим часом слуги царя, які вки­нули їх, не переставали розпалювати­ піч нафтою, смолою, паклею і хмизом,
47: і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів
48: і вири­ва­­­лося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі.
49: Але ангел Господній зійшов у піч разом з Аза­рією і тими, що були з ним,
50: і ви­ки­нув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх.
51: Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:
52: «Благословенний Ти, Господи Бо­же отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благосло­венне ім’я слави Твоєї, святе і пре­хваль­не, що підноситься повіки.
53: Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преслав­ний повіки.
54: Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки.
55: Благословенний Ти на престолі слави царства Твого,­ і прехвальний і препрославлений повіки.
56: Благословенний Ти на твер­ді небесній, і прехвальний і препро­славлений повіки.
57: Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
58: Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
59: Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
60: Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
61: Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
62: Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
63: Благослов­ляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
64: Бла­гословляйте, усякий дощ і ро­са, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
65: Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
66: Благослов­ляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
67: Благословляйте, холод і спека, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
68: Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.
69: Благослов­ляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
70: Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
71: Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
72: Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
73: Благослов­ляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
74: Нехай благословляє земля Гос­пода, нехай оспівує і прославляє Його повіки.
75: Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
76: Благослов­ляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки.
77: Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
78: Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
79: Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
80: Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
81: Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
82: Благословляйте, сини людські, Гос­пода, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
83: Благословляй, Ізраїлю, Гос­пода, оспівуй і прослав­ляй Його повіки.
84: Благословляйте, священики Господні, Гос­пода, оспівуйте і про­славляйте Його повіки.­
85: Благослов­ляйте, раби Гос­подні, Господа, ос­півуйте і прославляйте Його повіки.
86: Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прослав­ляйте Його повіки.
87: Благословляйте,­ праведні і сми­ренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його по­віки.
88: Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із сере­довища вогню визволив нас.
89: Слав­те Господа, бо Він благий, бо повік милість Його.
90: Благословляйте усі, хто ша­нує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]
91: Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і по­спішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, ца­рю!
92: На це він сказав: ось, я бачу чо­­­­тирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого.
93: Тоді підійшов Навухо­доносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Ми­саху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню.
94: І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і рад­ники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них.
95: Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого!
96: І від мене дається повеління, щоб з усяко­го народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шмат­ки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати.
97: Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].
98: Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться!
99: Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.
100: Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його— царст­во­ вічне, і володіння Його— у роди і роди.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству,
2: а над ними трьох князів,— з яких один був Даниїл,— щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження.
3: Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством.
4: Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому.
5: І ці люди сказали: не зна­йти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його.
6: Тоді ці князі і сат­рапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи!
7: Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів.
8: Отже, за­твердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений.
9: Цар Да­рій підписав указ і це повеління.
10: Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі­ на день схиляв коліна, і молився сво­єму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того.
11: Тоді ці лю­ди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм,
12: потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни.
13: Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами.
14: Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму вря­­тувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено­ намагався визволити його.
15: Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені.
16: Тоді цар повелів, і привели Даниї­ла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе!
17: І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла.
18: Потім цар пішов у свій па­лац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього.
19: Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого,
20: і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів?
21: Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи!
22: Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину.
23: Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.
24: І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.
25: Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться!
26: Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне.
27: Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів».
28: І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.
← попередній розділнаступний розділ →