...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Варуха

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея,
2: що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому,
3: що ми будемо їсти— один плоть сина свого, а інший— плоть дочки своєї.
4: І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.
5: І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його.
6: У Господа Бога нашого— правда, а в нас і батьків наших— сором на лицях, як сьогодні.
7: Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас.
8: Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його.
9: І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їхГосподь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
10: Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.
11: І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні:
12: згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
13: Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас.
14: Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас,
15: щоб уся земля пізнала, що Ти— Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
16: Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.
17: Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу;
18: але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи.
19: Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш;
20: бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків.
21: Так сказав Господь: «схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
22: а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському,
23: Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів».
24: Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого.
25: І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання.
26: Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного.
27: І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,
28: як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи:
29: «якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народуперетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх.
30: Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони— народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого,
31: і пізнають, що Я— Господь Бог їх. І Я дам їм серце— і зрозуміють, і вуха— і почують.
32: І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє,
33: і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом.
34: І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться.
35: Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм».
← попередній розділнаступний розділ →