Одкровення Апостола Іоанна Богослова (Апокаліпсис)

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: І побачив я Ангела, який сходив з неба і мав ключ від безодні і великий ланцюг у руці своїй.
2: Він узяв дракона, змія древнього, котрий є диявол і сатана, і скував його на тисячу років,
3: і вкинув його у безодню, і замкнув його, і поклав над ним печать, щоб не спокушав уже народи, доки не скінчиться тисяча років; після цього ж він має бути звільненим на короткий час.
4: І побачив я престоли і тих, хто сидів на них, котрим дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Іісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образові його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років.
5: Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це – перше воскресіння.
6: Блаженний і святий, хто бере участь у першому воскресінні: над ним друга смерть не має влади, і вони будуть священниками Бога і Христа і будуть царювати з Ним тисячу років.
7: Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений з темниці своєї і вийде спокушати народи, які знаходяться на чотирьох кутах землі, Гога і Магога, і збирати їх на битву; число їх як пісок морський.
8: І вийшли на широту землі, і оточили стан святих і місто улюблене.
9: І зійшов вогонь з неба від Бога і пожер їх;
10: а диявол, що спокушав їх, був укинутий в озеро вогненне і сірчане, де звір і лжепророк, і будуть мучитись день і ніч на віки вічні.
11: І побачив я великий білий престол і Сидячого на ньому, від лиця Котрого втекло небо і земля, і не знайшлось їм місця.
12: І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, і інша книга розкрита, яка є книга життя; і судилися мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми.
13: Тоді віддало море мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і був судимий кожний по ділах своїх.
14: І смерть і пекло кинуті в озеро вогненне. Це смерть друга.
15: І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогненне.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: І явилось на небі велике знамення: жона, оповита сонцем; під ногами її місяць, і на голові її вінець з дванадцятьох зірок.
2: Вона мала в утробі, і кричала від болю і мук родів.
3: І явилось інше знамення на небі: ось, змій величезний, червоний, з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців.
4: Хвіст його зняв з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жоною, яка мала родити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля.
5: І народила вона немовля чоловічої статі, котрому належить пасти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і престолу Його.
6: А жона втекла в пустелю, де було уготоване їй місце від Бога, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів.
7: І виникла на небі війна: Михаїл і Ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них,
8: та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі.
9: І скинутий був великий дракон, древній змій, прозваний дияволом і сатаною, що спокушає увесь всесвіт, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним.
10: І почув я гучний голос на небі, який промовляв: тепер настало спасіння і сила і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив наклеп на них перед Богом нашим день і ніч.
11: Вони перемогли його Кров'ю Агнця і словом свідчення свого і не любили душі своєї навіть до смерті.
12: Отож веселіться, небеса і живущі на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! бо зійшов диявол до вас з великою люттю, знаючи, що небагато йому лишається часу.
13: Коли ж дракон побачив, що був скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі.
14: І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на місце своє від лиця змія і там годувалася протягом часу, часів і півчасу.
15: І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці.
16: Але земля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої і увібрала річку, яку дракон пустив з пащі своєї.
17: І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Іісуса Христа.