Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх вдовиць у щоденному роздаванні потрібного.
2: Тоді дванадцять Апостолів, скликавши багато учнів, сказали: не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи.
3: Отже, браття, виберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу,
4: а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова.
5: І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і вибрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Николая антіохійця, наверненого з язичників;
6: їх поставили перед Апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки.
7: І ширилося слово Боже, і дуже збільшувалось число учнів в Ієрусалимі; і дуже багато священників скорилося вірі.
8: А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі.
9: Дехто з так званої синагоги лібертинців і киринейців і олександрійців та деякі з Кілікії і Асії сперечалися зі Стефаном;
10: та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив.
11: Тоді вони намовили декого сказати: ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога.
12: І підбурили народ і старійшин і книжників і, напавши, схопили його і привели в синедріон.
13: І поставили лжесвідків, які говорили: цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон.
14: Бо ми чули, як він казав, що Іісус Назорей зруйнує це місце і змінить звичаї, передані нам Мойсеєм.
15: І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице Ангела.
1: У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів* на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх вдовиць у щоденному роздаванні потрібного.
2: Тоді дванадцять Апостолів, скликавши багато учнів, сказали: не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи.
3: Отже, браття, виберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу,
4: а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова.
5: І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і вибрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і Николая антіохійця, наверненого з язичників;
6: їх поставили перед Апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки.
7: І ширилося слово Боже, і дуже збільшувалось число учнів в Ієрусалимі; і дуже багато священників скорилося вірі.
8: А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі.
9: Дехто з так званої синагоги лібертинців і киринейців і олександрійців та деякі з Кілікії і Асії сперечалися зі Стефаном;
10: та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив.
11: Тоді вони намовили декого сказати: ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога.
12: І підбурили народ і старійшин і книжників і, напавши, схопили його і привели в синедріон.
13: І поставили лжесвідків, які говорили: цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон.
14: Бо ми чули, як він казав, що Іісус Назорей зруйнує це місце і змінить звичаї, передані нам Мойсеєм.
15: І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице Ангела.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: В Антіохії в тамтешній церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Нігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл.
2: Коли вони служили Господу й постили, Дух Святий сказав: відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх.
3: Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.
4: Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру;
5: і, будучи в Саламіні, проповідували слово Боже в синагогах іудейських; мали ж вони й Іоанна для служіння.
6: Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, іудеянина, на ім'я Варіісус,
7: який був з проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже.
8: А Еліма волхв (бо то значить ім'я його) противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
9: Але Савл, він же й Павел, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього,
10: сказав: о, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину диявола, ворог усякої правди! чи перестанеш ти збивати з прямих шляхів Господніх?
11: І нині ось, рука Господня на тебе: ти будеш сліпий і не побачиш сонця якийсь час. І зараз же обійняла його темрява й пітьма, і він, тиняючись, шукав поводиря.
12: Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись вченню Господньому.
13: Відпливши з Пафа, Павел та ті, що були з ним, прибули до Пергії, в Памфілії. А Іоанн, відлучившись від них, повернувся до Ієрусалима.
14: Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антіохії Пісідійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.
15: Після читання закону і пророків, начальники синагоги послали сказати їм: мужі браття! якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть.
16: Павел, підвівшись, дав знак рукою і сказав: мужі ізраїльтяни і всі богобоязливі! вислухайте.
17: Бог народу цього вибрав отців наших і підніс цей народ під час перебування в землі Єгипетській, і силою великою вивів їх з неї,
18: і близько сорока років годував їх у пустині.
19: І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину землю їхню.
20: І після цього, близько чотирьохсот п'ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.
21: Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок.
22: Відкинувши його, поставив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Ієссеєвого, який здійснить усі бажання Мої (1 Цар. 13,14; Пс. 88,21).
23: З його ж потомства Бог за обітницею воздвиг Ізраїлеві Спасителя Іісуса.
24: Перед самим пришестям Його Іоанн проповідував хрещення покаяння всьому народові ізраїльському.
25: Закінчуючи ж путь свою, Іоанн говорив: за кого ви мене вважаєте? я не той; але ось, іде за мною, у Котрого я недостойний розв'язати взуття на ногах.
26: Мужі браття, сини роду Авраамового, і всі між вами, хто боїться Бога! вам послане слово спасіння цього.
27: Бо жителі Ієрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи,
28: і, не знайшовши в Ньому ніякої вини, вартої смерті, просили Пілата вбити Його.
29: Коли ж сповнилось все написане про Нього, то, знявши з древа, поклали Його у гроб.
30: Але Бог воскресив Його з мертвих.
31: Він протягом багатьох днів являвся тим, які вийшли з Ним з Галілеї до Ієрусалима і які нині є свідками Його перед народом.
32: І ми благовіствуємо вам, що обітницю, дану отцям, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Іісуса,
33: як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій: Я нині родив Тебе (Пс. 2,7).
34: А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не повернеться в тління, про це сказав так: Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно (Іс. 55,3).
35: Тому й в іншому місці говорить: не дасиш Святому Твоєму побачити тління (Пс. 15,10).
36: Давид, послуживши в свій час Божій волі, упокоївся і приєднався до своїх отців, і побачив тління;
37: а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління.
38: Отже, хай буде відомо вам, мужі браття, що заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів;
39: і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним всякий віруючий.
40: Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків:
41: дивіться, погордливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам (Аввак. 1,5).
42: Як вони виходили з іудейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й в наступну суботу.
43: Коли ж присутні розходились, то багато іудеїв і шануючих Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, переконували їх перебувати в благодаті Божій.
44: Наступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже.
45: Але іудеї, побачивши народ, сповнились заздрості і, сперечаючись та лихословлячи, перечили тому, що говорив Павел.
46: Тоді Павел та Варнава з дерзновінням сказали: вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників.
47: Бо так заповів нам Господь: Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі (Іс. 49,6).
48: Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя.
49: І слово Господнє ширилося по всій країні.
50: Але іудеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей і вчинили гоніння на Павла та Варнаву і вигнали їх зі своїх меж.
51: Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.
52: А учні сповнювались радості і Духа Святого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось, був там один учень, на ім'я Тимофій, у якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько еллін,
2: і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
3: Павел захотів взяти його з собою; і взявши, обрізав його заради іудеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
4: Проходячи ж по містах, вони передавали вірним додержуватись постанов, схвалених Апостолами і пресвітерами в Ієрусалимі.
5: І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
6: Коли ж вони пройшли Фрігію та Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати слово в Асії.
7: Дійшовши до Місії, вони намагалися йти у Віфінію; але Дух не допустив їх.
8: Обминувши Місію, вони зійшли в Троаду.
9: І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: прийди до Македонії і допоможи нам.
10: Після цього видіння, зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
11: Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Неаполя,
12: звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. В цьому місті ми пробули кілька днів.
13: А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і сівши, розмовляли з жінками, які зібрались там.
14: І слухала одна жінка, на ім’я Лідія, з міста Фіатир, продавальниця пурпуру, яка шанувала Бога; і Господь відкрив серце її слухати уважно те, про що говорив Павел.
15: Коли ж вона та її домашні охрестились, то просила нас, кажучи: якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть у дім мій і живіть у мене; і переконала нас.
16: Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустрілась нам одна служниця, одержима духом віщування, яка віщуванням давала великий прибуток господарям своїм.
17: Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: ці чоловіки – раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння.
18: Це вона робила багато днів. Павел, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: повеліваю тобі ім'ям Іісуса Христа вийти з неї. І дух вийшов відразу.
19: Господарі ж її, побачивши, що втратили надію прибутку їхнього, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
20: І, привівши їх до воєвод, сказали: ці люди, будучи іудеями, підбурюють наше місто
21: і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати.
22: Народ також повстав проти них, а воєводи, зірвавши з них одежу, звеліли бити їх палицями
23: і, нанісши їм багато ударів, вкинули в темницю, наказавши темничному вартовому пильно стерегти їх.
24: Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню темницю і ноги їхні забив у колоду.
25: Близько опівночі Павел і Сила, молячись, прославляли Бога; в'язні ж слухали їх.
26: Раптом стався великий землетрус, так що захиталась основа темниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
27: Темничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері темниці відчинені, вихопив меч і хотів умертвити себе, думаючи, що в'язні втекли.
28: Але Павел вигукнув голосно: не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут.
29: Він же, попросивши світла, вбіг до темниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
30: і, вивівши їх геть, сказав: господарі мої! що мені робити, щоб спастися?
31: Вони ж сказали: віруй в Господа Іісуса Христа, і спасешся ти і весь дім твій.
32: І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
33: І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив рани їхні і негайно охрестився сам і всі домашні його.
34: І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35: Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: відпусти людей тих.
36: Темничний сторож сказав про це Павлові: воєводи прислали, щоб відпустити вас; отож вийдіть тепер і йдіть з миром.
37: Але Павел сказав їм: нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули в темницю, а тепер таємно випускають? ні, хай прийдуть і самі виведуть нас.
38: Міські служителі переказали ці слова воєводам і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
39: І, прийшовши, вибачились перед ними, і вивівши, просили залишити місто.
40: Вони ж, вийшовши з темниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Під час перебування Аполлоса в Корінфі Павел, пройшовши верхні країни, прибув до Єфеса і, знайшовши там деяких учнів,
2: сказав їм: чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть і не чули, чи є Дух Святий.
3: Він сказав їм: у що ж ви хрестились? Вони відповідали: в Іоаннове хрещення.
4: Павел сказав: Іоанн хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто в Христа Іісуса.
5: Почувши це, вони хрестилися в ім'я Господа Іісуса,
6: і, коли Павел поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.
7: Всіх їх було чоловік близько дванадцяти.
8: Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, бесідуючи та засвідчуючи про Царство Боже.
9: Але як деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щоденно проповідував в училищі одного Тиранна.
10: Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії чули проповідь про Господа Іісуса, як іудеї, так і елліни.
11: Бог же творив немало чудес руками Павла,
12: так що на хворих клали хустки і опоясання з тіла його, і вони зцілялися від хвороб, і злі духи виходили з них.
13: Навіть деякі з мандрівних іудейських заклинателів почали використовувати ім'я Господа Іісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: заклинаємо вас Іісусом, Котрого Павел проповідує.
14: Це робили якісь семеро синів іудейського первосвященника Скеви.
15: Але злий дух сказав у відповідь: Іісуса знаю, і Павел мені відомий, а ви хто?
16: І кинувся на них чоловік, в якому перебував злий дух, і, подолавши їх, взяв над ними таку силу, що вони нагими й побитими втекли з дому того.
17: Це стало відомо всім іудеям і еллінам, що проживали у Єфесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім'я Господа Іісуса.
18: Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
19: А досить багато з тих, що займались чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п'ятдесят тисяч драхм.
20: З такою силою зростало й міцніло слово Господнє.
21: Коли ж це сталось, Павел задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Ієрусалима, сказавши: побувавши там, я повинен бачити і Рим.
22: І, пославши в Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія та Єраста, сам залишився на деякий час в Асії.
23: Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,
24: бо один срібляник, на ім'я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав художникам немалі прибутки,
25: зібравши їх та інших подібних ремісників, сказав: друзі! ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;
26: проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Єфесі, а майже по всій Асії цей Павел своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.
27: А це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде до занепаду, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт.
28: Вислухавши це, вони набралися лютості і почали кричати, говорячи: велика Артеміда єфеська!
29: І все місто збентежилося. Схопивши македонян Гаія і Арістарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулись до видовища.
30: Коли ж Павел хотів увійти в народ, учні не допустили його.
31: Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з'являтися на видовищі.
32: А тим часом одні кричали одне, а інші – друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.
33: За пропозицією іудеїв, з народу був викликаний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
34: Довідавшись, що він іудей, всі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: велика Артеміда єфеська!
35: Охоронець порядку, утихомиривши народ, сказав: мужі єфеські! який чоловік не знає, що місто Єфес є служитель великої богині Артеміди і Діопета?
36: Якщо ж у цьому нема суперечок, то треба вам бути спокійними і нічого не робити необачно.
37: А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не хулили.
38: Якщо ж Димитрій та інші з ним художники мають скаргу на когось, то є суди, і є проконсули; хай скаржаться один на одного.
39: А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законних зборах,
40: бо ми перебуваємо в небезпеці – за те, що сталося нині, нас можуть звинуватити в заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати таке зборище. Сказавши це, він розпустив збори.