Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Один же чоловік, на ім'я Ананія, з жінкою своєю Сапфірою, продавши маєток,
2: затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг Апостолів.
3: А Петро сказав: Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти в серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?
4: Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові.
5: Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.
6: Вставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.
7: Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що сталося.
8: Петро ж спитав її: скажи мені, чи за стільки ви продали землю? Вона відповіла: так, за стільки.
9: А Петро сказав їй: що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? ось, входять в двері ті, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть.
10: Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд з чоловіком її.
11: І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
12: Руками ж Апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
13: Із сторонніх же ніхто не наважувався приєднатися до них, а народ величав їх.
14: А віруючих все більше й більше приєднувалось до Господа, багато чоловіків та жінок,
15: так що недужих виносили на вулиці й клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.
16: До Ієрусалима також сходилось багато народу з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17: А первосвященник і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнились заздрощів,
18: наклали руки свої на Апостолів і ув'язнили їх у народну темницю.
19: Ангел же Господній уночі відчинив двері темниці і, вивівши їх, сказав:
20: ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі ці слова життя.
21: Вони, вислухавши, ввійшли вранці до храму і навчали. А первосвященник і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до темниці привести Апостолів.
22: Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у темниці і, повернувшись, доповіли,
23: кажучи: темницю ми знайшли замкненою з усією пильністю, і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.
24: Почувши ці слова, первосвященник, начальник сторожі та інші первосвященники, не могли зрозуміти, що б це означало.
25: Але один хтось прийшов і доніс їм, кажучи: ось, мужі, яких ви ув'язнили, стоять у храмі і навчають народ.
26: Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб не побили їх камінням.
27: Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященник, кажучи:
28: чи не суворо ми заборонили вам учити про це ім'я? а ви ось наповнили Ієрусалим вченням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того.
29: Петро ж і Апостоли сказали у відповідь: Богові треба коритися більше, ніж людям.
30: Бог отців наших воскресив Іісуса, Котрого ви вбили, повісивши на древі.
31: Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
32: Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого дав Бог тим, хто покоряється Йому.
33: Вони ж, почувши це, розлютилися й радились убити їх.
34: Підвівшись у синедріоні, один фарисей, на ім'я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести Апостолів на короткий час,
35: а їм сказав: мужі ізраїльські! уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
36: Бо незадовго перед цим з'явився Февда, видаючи себе за якогось великого, і до нього приєдналось близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
37: Після нього під час перепису з'явився Іуда галілеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38: І нині, кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло – від людей, то воно зруйнується;
39: а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб не стати вам і богоборцями.
40: Вони послухались його; і, покликавши Апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім'я Іісуса, відпустили їх.
41: Вони ж пішли з синедріону, радіючи, що за ім'я Господа Іісуса сподобились зазнати безчестя.
42: І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовіствувати про Іісуса Христа.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: В той час цар Ірод підняв руки на декого з тих, що належали до церкви, щоб заподіяти їм зло,
2: і мечем убив Якова, брата Іоаннового.
3: А побачивши, що це подобається іудеям, після того взяв і Петра,– тоді були дні опрісноків,–
4: і, схопивши його, посадив у темницю; і наказав чотирьом четверицям воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу.
5: Отож Петра стерегли в темниці, а тим часом церква щиро молилась за нього Богові.
6: Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла темницю.
7: І ось, представ Ангел Господній, і світло осяяло темницю і, штовхнувши Петра в бік, він розбудив його і сказав: встань швидше. І впали ланцюги з його рук.
8: І сказав йому Ангел: підпережись і взуйся. Він зробив так. Потім говорить йому: одягни одежу твою і йди за мною.
9: Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене Ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння.
10: Пройшовши першу й другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли, і пройшли одну вулицю, і раптом Ангела не стало з ним.
11: Тоді Петро, опам'ятавшись, сказав: тепер я бачу воістину, що Господь послав Ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ іудейський.
12: І, роздивившись, прийшов до дому Марії, матері Іоанна, званого Марком, де багато зібралися й молилися.
13: Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця, на ім'я Рода,
14: і, впізнавши голос Петра, з радості не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт.
15: А ті сказали їй: чи при своєму ти розумі? Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: це Ангел його.
16: А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його й здивувались.
17: Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з темниці, і сказав: сповістіть про це Якова і братів. Потім, вийшовши, пішов у інше місце.
18: Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога про те, що сталося з Петром.
19: Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відправився з Іудеї до Кесарії і там залишався.
20: Ірод був розгніваний на тирян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна годувалася від його царства.
21: Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царську одежу, сів на підвищеному місці і говорив до них;
22: а народ вигукував: це голос Бога, а не чоловіка.
23: Та раптом Ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Богові; і він, з'їдений червою, помер.
24: Слово ж Боже росло і поширювалось.
25: А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Ієрусалима до Антіохії, взявши з собою Іоанна, прозваного Марком.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось, був там один учень, на ім'я Тимофій, у якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько еллін,
2: і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
3: Павел захотів взяти його з собою; і взявши, обрізав його заради іудеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
4: Проходячи ж по містах, вони передавали вірним додержуватись постанов, схвалених Апостолами і пресвітерами в Ієрусалимі.
5: І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
6: Коли ж вони пройшли Фрігію та Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати слово в Асії.
7: Дійшовши до Місії, вони намагалися йти у Віфінію; але Дух не допустив їх.
8: Обминувши Місію, вони зійшли в Троаду.
9: І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: прийди до Македонії і допоможи нам.
10: Після цього видіння, зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
11: Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Неаполя,
12: звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. В цьому місті ми пробули кілька днів.
13: А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і сівши, розмовляли з жінками, які зібрались там.
14: І слухала одна жінка, на ім’я Лідія, з міста Фіатир, продавальниця пурпуру, яка шанувала Бога; і Господь відкрив серце її слухати уважно те, про що говорив Павел.
15: Коли ж вона та її домашні охрестились, то просила нас, кажучи: якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть у дім мій і живіть у мене; і переконала нас.
16: Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустрілась нам одна служниця, одержима духом віщування, яка віщуванням давала великий прибуток господарям своїм.
17: Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: ці чоловіки – раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння.
18: Це вона робила багато днів. Павел, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: повеліваю тобі ім'ям Іісуса Христа вийти з неї. І дух вийшов відразу.
19: Господарі ж її, побачивши, що втратили надію прибутку їхнього, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
20: І, привівши їх до воєвод, сказали: ці люди, будучи іудеями, підбурюють наше місто
21: і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати.
22: Народ також повстав проти них, а воєводи, зірвавши з них одежу, звеліли бити їх палицями
23: і, нанісши їм багато ударів, вкинули в темницю, наказавши темничному вартовому пильно стерегти їх.
24: Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню темницю і ноги їхні забив у колоду.
25: Близько опівночі Павел і Сила, молячись, прославляли Бога; в'язні ж слухали їх.
26: Раптом стався великий землетрус, так що захиталась основа темниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
27: Темничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері темниці відчинені, вихопив меч і хотів умертвити себе, думаючи, що в'язні втекли.
28: Але Павел вигукнув голосно: не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут.
29: Він же, попросивши світла, вбіг до темниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
30: і, вивівши їх геть, сказав: господарі мої! що мені робити, щоб спастися?
31: Вони ж сказали: віруй в Господа Іісуса Христа, і спасешся ти і весь дім твій.
32: І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
33: І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив рани їхні і негайно охрестився сам і всі домашні його.
34: І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35: Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: відпусти людей тих.
36: Темничний сторож сказав про це Павлові: воєводи прислали, щоб відпустити вас; отож вийдіть тепер і йдіть з миром.
37: Але Павел сказав їм: нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули в темницю, а тепер таємно випускають? ні, хай прийдуть і самі виведуть нас.
38: Міські служителі переказали ці слова воєводам і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
39: І, прийшовши, вибачились перед ними, і вивівши, просили залишити місто.
40: Вони ж, вийшовши з темниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.