Діяння святих апостолів

← попередній розділ

Розділ 28
1: Врятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів називається Меліт.
2: Іноплемінники проявили до нас велику людяність, бо вони після недавнього дощу й холоду, розклали вогнище і прийняли всіх нас.
3: Коли ж Павел набрав багато хмизу і клав на вогонь, тоді єхидна, вийшовши від жару, повисла у нього на руці.
4: Іноплемінники, побачивши змію, повислу в нього на руці, говорили один одному: певне цей чоловік – вбивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити.
5: Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.
6: Вони ж чекали, що в нього буде запалення, або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думки і говорили, що він Бог.
7: Біля того місця були маєтки начальника острова, на ім'я Публій; він прийняв нас і три дні люб'язно пригощав.
8: Батько Публія лежав, страждаючи гарячкою і болем у животі; Павел увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його.
9: Після цієї події і інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися,
10: і віддавали нам велику шану, а при від'їзді наділили нас усім потрібним.
11: Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався Діоскури і зимував на цьому острові,
12: і припливши до Сіракуз, пробули там три дні.
13: Звідти відпливши, прибули в Ригію; оскільки через день повіяв південний вітер, прибули на другий день до Путеолу,
14: де знайшли братів і були впрошені пробути в них днів сім, а потім пішли до Риму.
15: Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох Гостиниць. Побачивши їх, Павел подякував Богові і пожвавішав.
16: Коли ж ми прийшли до Риму, то сотник передав в'язнів воєначальникові, а Павлові дозволено жити окремо з воїном, що стеріг його.
17: Через три дні Павел скликав знатніших з іудеїв, і коли вони зійшлися, говорив до них: мужі браття! не зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах з Ієрусалима переданий до рук римлян.
18: Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що нема в мені ніякої вини, вартої смерті;
19: але, так як іудеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.
20: З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкладений я цими кайданами.
21: Вони ж сказали йому: ми ні листів не одержували про тебе з Іудеї, ні з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось поганого.
22: А втім хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються.
23: І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він зранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Іісуса із закону Мойсеєвого і пророків.
24: Одні з них переконувались словами його, а інші не вірили.
25: Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павел сказав такі слова: добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаію:
26: піди до цього народу і скажи: слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитись будете і не побачите.
27: Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої закрили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).
28: Отож хай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують.
29: Коли він сказав це, іудеї пішли, довго сперечаючись між собою.
30: І прожив Павел цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього,
31: проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Іісуса Христа з усяким дерзновінням беззаборонно.