Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: Коли вирішено було пливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в'язнів сотникові Августового полку на ім'я Юлій.
2: Ми піднялися на адрамітський корабель і відправились, намагаючись пливти поблизу асійських місць. З нами перебував Арістарх, македонянин з Фессалоніки.
3: Другого дня пристали до Сидону. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою щирістю.
4: Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,
5: і, перепливши море проти Кілікії та Памфілії, прибули до Мір Лікійських.
6: Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
7: Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.
8: Ледве пробравшись мимо нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.
9: А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павел радив,
10: кажучи їм: мужі! я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя.
11: Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.
12: А як пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані Критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.
13: Коли ж подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже отримали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.
14: Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься евроклідон.
15: Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.
16: І, наскочивши на якийсь острівок, що зветься Клавда, ми ледве могли втримати човен.
17: Піднявши його, почали всіма засобами обв'язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
18: Вранці другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,
19: а на третій день ми своїми руками викидали з корабля речі.
20: Але як багато днів не було видно ні сонця, ні зірок і тривала велика буря, то остаточно втрачалась будь-яка надія на наше врятування.
21: І як довго не їли, то Павел, ставши посеред них, сказав: о мужі! треба було послухати мене і не відходити від Криту і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.
22: Тепер же переконую вас підбадьоритись, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.
23: Бо Ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з'явився мені цієї ночі
24: і сказав: не бійся, Павле! тобі належить стати перед кесарем і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою.
25: Тому підбадьортесь, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.
26: Нам належить бути викинутими на який-небудь острів.
27: Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,
28: і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п'ятнадцять сажнів.
29: Побоюючись, щоб не натрапити на кам'янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.
30: Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,
31: Павел сказав сотникові і воїнам: якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не можете спастися.
32: Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.
33: Коли почало світати, Павел умовляв усіх приймати їжу, кажучи: сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не ївши.
34: Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не пропаде й волосина з голови.
35: Сказавши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.
36: Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.
37: Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
38: Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.
39: Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати з кораблем.
40: І, піднявши якорі, попливли по морю, і розв'язавши рулі та піднявши мале вітрило за вітром, держали до берега.
41: Наскочили на косу і корабель сів на мілину. Ніс вгруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
42: Воїни було погодилися умертвити в'язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік.
43: Але сотник, бажаючи спасти Павла, утримав їх від цього наміру, і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,
44: іншим же спасатися: кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі спаслись на землю.