Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: Через п'ять днів прийшов первосвященник Ананія з старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржились правителеві на Павла.
2: Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
3: завжди і всюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов'язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.
4: Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.
5: Знайшовши цього чоловіка язвою суспільства, підбурювачем заколоту між іудеями, що живуть у всесвіті, і представником Назорейської єресі,
6: який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.
7: Але тисячоначальник Лісій, прийшовши, з великою силою взяв його з наших рук і послав до тебе,
8: звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його.
9: І іудеї підтвердили, сказавши, що це так.
10: Павел же, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
11: Ти можеш довідатись, що не більше дванадцяти днів тому, як я прийшов до Ієрусалима на поклоніння.
12: І ні в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає заколот в народі,
13: і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
14: Але признаюся тобі в тому, що по вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх, віруючи всьому, що написано в законі і пророках,
15: маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведних і грішних, чого і самі вони сподіваються.
16: Тому і сам подвизаюсь завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.
17: Після багатьох років я прийшов, щоб доставити моєму народові милостиню і приношення.
18: При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.
19: Це були деякі асійські іудеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
20: Або хай ці самі скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,
21: хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи між ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині судимий вами.
22: Вислухавши це, Фелікс відклав справу їхню і сказав: розгляну вашу справу, коли прийде тисячоначальник Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення.
23: А Павла наказав сотникові стерегти, але не притісняти його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
24: Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, іудеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Іісуса.
25: І оскільки він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе.
26: До того ж він сподівався, що Павел дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.
27: Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити іудеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.